Читаем без скачивания Второе нашествие янычар. История создания «национально свидомых» - Русин
Шрифт:
Интервал:
Закладка:
В качестве примера «перерождения психики украинского народа» можно привести несколько детских песенок, предлагаемых для заучивания. Русский перевод приводится ниже.
Начнем с песенки для детсадовской детворы. Судя по ее содержанию, она написана еще в конце 80-х годов.
ОЛІВЦІПодарувала мені мама кольорові олівці,А я сиджу собі й малюю різнобарвні прапорці:Прапорець червоно-чорний, синьо-жовтий прапорець,Бо Радянському Союзу вже нарешті є кінець.
Оголосили голодовку вчора ми у дитсадку.Хай портрет вождя знімають, що прибитий у кутку.Хай портрет Бандери вчеплять, що за волю воював,Що за вільну Україну свою голову поклав.
А мама герб намалювала, і серп, і молот угоріІ «Єднайтесь», — написала, — «Всіх країн пролетарі».А я узяв і все закреслив, і тризуб намалював,І «Слава вільній Україні!» — гордо мамі я сказав.
КАРАНДАШИПодарила мне мама цветные карандаши,А я сижу себе и рисую разноцветные флажки:Флажок красно-черный, сине желтый флажок,Потому что Советскому Союзу уже конец.
Объявили голодовку мы вчера в детсаде.Пусть портрет вождя снимают, что прибит в углу.Пусть портрет Бандеры повесят, что за волю воевал,Что за вольную Украину свою голову положил.
А мама герб нарисовала, и серп, и молот наверхуИ «Объединяйтесь», — написала, — «Всех стран пролетарии».А я взял все и зачеркнул, и трезубец нарисовал,И «Слава вольной Украине!» — гордо маме я сказал.
Источник «Збірник пісень Студентського братства Львівської політехніки. — Львів, 2000»
Для более взрослых детишек предложены более взрослые песни:
АРІЙ ПРОЩАЄТЬСЯЯк це часто буває, як рідко —Вибір падає раптом до ніг.Я сьогодні нап’юся, як дідько,І рабів відлупцюю своїх.
Я тобі подарую півночі,А півночі віддам самоті.Шліфуватиму свастя золоченеНа шоломі, мечі, щиті.
Я молитимусь Сонцю всевишньому,Під його благодаттю засну.Ти мене зрозумієш і вибачиш,Що шалено кохаю… війну!Що шалено кохаю війну! (2)
Побажай мені ніжної смертіІ багато питної води.Я упертий і дуже відвертий:Хочеш — жди. А не хочеш…Хочеш — жди. А не хочеш — не жди! (3)
АРИЙ ПРОЩАЕТСЯКак это часто бывает, как редко —Выбор падает внезапно к ногам.Я сегодня напьюсь как черт,И рабов отлуплю своих.
Я тебе подарю пол ночи,А пол ночи отдам одиночеству.Буду шлифовать золоченую свастикуНа шлеме, мече и щите.
Я буду молится Солнцу всевышнему,Под его благодатью усну.Ты меня поймешь и простись,За то, что безумно люблю… войну!Что безумно люблю войну! (2)
Пожелай мне нежной смертиИ много питьевой воды.Я упрямый и очень откровенный:Хочешь — жди. А не хочешь…Хочешь — жди. А не хочешь — не жди! (3)
Источник: «Пісневир: Молодіжний співаник. — Львів, 2001»
МИ ЙДЕМ ВПЕРЕДМи йдем вперед. Над нами вітер віє,І рідні нам вклоняються жита.Від радості аж серце мліє.За волю смерть нам не страшна!
Ми йдем вперед. Над нами сонце сяє.Гармати б'ють, здригається земля.І гордість в грудях розпирає.За волю смерть нам не страшна!
Ми йдем вперед. Здалека чути гуки.Гармати б'ють, і крові всюди вщент.Не буде більш терпінь і муки!Вперед! — Там воля або смерть!
Дзвенять шаблі, як ясне сонце, сяють,Гримлять пісні, аж земленька святаДрижить під нами дорогая.За волю смерть нам не страшна!
Ми йдем вперед. Над нами вітер віє,І рідні нам вклоняються жита.Від радості аж серце мліє.За волю смерть нам не страшна!
МЫ ИДЕМ ВПЕРЕДМы идем вперед. Над нами ветер веет,И родная нам поклоняется рожь.От радости аж сердце млеет.За волю смерть нам не страшна!
Ми идем вперед. Над нами солнце сияет.Пушки бьют, содрогается земля.И гордость грудь распирает.За волю смерть нам не страшна!
Ми идем вперед. Издали слышны стоны.Пушки бьют, и крови везде полно.Не будет больше терпения и муки!Вперед! — Там воля или смерть!
Звенят сабли, как солнце ясное сияют,Гремят песни, аж землица святаяДрожит под нами дорогая.За волю смерть нам не страшна!
Мы идем вперед. Над нами ветер веет,И родная нам поклоняется рожь.От радости аж сердце млеет.За волю смерть нам не страшна!
Источник: «Звитяга. Книжечка учасника табору. — 2002»
ГЕЙ-ГУ, ГЕЙ-ГАГей-гу, гей-га, таке то в нас життя.Наплечники готові, прощай, моє дівча!Сьогодні помандруєм. Не знаємо й самі,Де завтра заночуєм, чорти ми лісові!Гей-гу, гей-га, чорти ми лісові!
Прапор червоно-чорний — це наше все добро,Червоне — це кохання, а чорне — пекла дно.Усі дівчата знають пекельні барви ці,Забути їх не можуть. Чорти ми лісові!Гей-гу, гей-га! Чорти ми лісові!
А як прийдеться стати із зброєю в руках,Маршалок поведе нас, замає гордо стяг!І сипнемо сто тисяч у груди сатані,Люциперові решту! Чорти ми лісові!Гей-гу, гей-га! Чорти ми лісові!
Як впадеш в вовчу пастку, чи зловишся на дріт,На всі питання ката давай один отвіт:«Ми до ОУН належим, а батько наш Євген»,І слава Україні полине ген-ген-ген!Гей-гу, гей-га, полине ген-ген-ген!
ГЕЙ-ГУ, ГЕЙ-ГАГей-гу, гей-га, такая у нас жизнь.Наплечники готовы, прощай, моя девчонка!Сегодня отправимся. Не знаем и сами,Где завтра заночуем, черти мы лесные!Гей-гу, гей-га, черти мы лесные!
Знамя красно-черное — это наше все добро,Красное — это любовь, а черное преисподней дно.Все девчонки знают адские цвета эти,Забыть их не могут. Черти мы лесные!Гей-гу, гей-га! Черти мы лесные!
А как придется встать нам с оружием в руках,Маршалок поведет нас, зареет гордо стяг!И сыпнем сто тысяч в грудь сатане,Люциферу остальное! Черти мы лесные!Гей-гу, гей-га! Черти мы лесные!
Как упадешь в волчью западню, или поймаешься на проволоку,На все вопросы палача давай один ответ:«Мы к ОУН принадлежим, а батька наш Евгений»,И слава Украине разнесется ген-ген-ген!Гей-гу, гей-га, разнесется ген-ген-ген!
Источник: не указан
ПТАХА НА ЙМЕННЯ NACHTIGALLМандрував хтось краями та зіткнувсь із стіною,Та й пробив головов так, що бризнула кровВ синє небо зірками.Славно, їй-богу, ті зірки запалали,І тоді мені батько сказали,Щоб я вже збирався в дорогу.
Славна дорога пролягала лугами.Я йшов і шукав хто був смерть,А тепер кого братом назвали.А він тихо стояв за моїми плечима.Він спокійно стояв і дивився на менеСкляними очима.
А за горою в гаю виднілася рідна стріха,Стріха ховала тихо ґверову сталь.Я ж на прохання мами ішов з чистими руками,Та в серці моєму лунко співав Nachtigall!
Дай мені руку; кличе славна дорога.Ми підемо по ній у навколишній світПід проводом Бога.Та той брат лиш стояв на суцвітті калини,Його пальці судомно стискалиТіло моєї дитини.
А за горою в гаю виднілася рідна стріха.Стріха ховала тихо ґверову сталь.Я ж на прохання мами ішов з чистими руками,Та серце моє ущент розривав Nachtigall!
ПТАХА ПО ИМЕНИ NACHTIGALLПутешествовал кто-то по краю и натолкнулся на стену,И пробил головой так, что брызнула кровьВ синее небо звездами.Славно, ей-богу, эти звезды засияли,И тогда мне отец сказал,Чтобы я уже собирался в дорогу.
Славная дорога пролегла лугами.Я шел и искал, кто был смерть,А теперь кого братом назвали.А он тихо стояв за моими плечами.Он спокойно стоял и смотрел на меняСтеклянными глазами.
А за горой в роще виднелась родная крыша,Крыша тихо прятала оружейную сталь.Я же по просьбе мамы шел с чистыми руками,Но в сердце моем звонко пел Nachtigall!
Дай мне руку; зовет славная дорога.Мы пойдем по ней в окружающий мирПод предводительством Бога.Но тот брат лишь стоял на соцветии калины,Его пальцы в судороге сжималиТело моего ребенка.
А за горой в роще виднелась родная крыша,Крыша тихо прятала оружейную сталь.Я же по просьбе мамы шел с чистыми руками,Но сердце мое вдребезги разрывал Nachtigall!
Источник: «Пісневир: Молодіжний співаник. — Львів, 2001»
