3. Почитание Перуна на Украине
(По материалам украинских Родноверов)
1. Є велика ймовірність, що Перун, шанований стародавніми русинами, — найголовніша Божественна істота після Бога Вседержителя, означав також Світлоносне Начало. Назва його, що українською та іншими слов'янськими мовами означає «грім» (грецьк. пор — «вогонь»; зенд. пеирамунъ — «світла, небесна оселя»), і вирази: «Перун вбив», «Перунова стріла» та ін. вказують на те, що він володів громом і блискавкою, був Громовиком, але, крім того, він, здається, означав видозміну світла. У литовській міфології він названий Перкунасом.
2. Перун був (подібно до Святовита) Богом війни та миру; русини клали до його підніжжя зброю і клялися при укладенні угод Богом Перуном — Володимир поставив Перуну бовван у Києві, а Добриня (дядько і воєвода його) — у Новгороді. Вогонь був священеою ознакою богослужінь Перунові. За словами Гвагнинія (Kron. W. rsieztwa Moskiew. pols. przekt. X.VII. 485), горів у Новгороді перед ідолом Перуна невгасимий вогонь з дубового дерева. Те ж саме божество під іменем Єсень чи Ясень шанувалось поляками як таке, що дарує плоди земні (Sarnickip. 1028).
3. Атрибутом його у Шелезьку була гора Собот (тобто Сонце, що сходить). В пісні карпаторуській згадується: Ґрім-Собота, гора висока чи Громова Собот, таким чиним гора Собот є гора Сонця чи Грому-Перуна. Соботкою називається обряд Купальського свята, під час якого палять на горах ватри з дерев. Подібне Перуну Божество шанувалося слов'янами у Любеку (Lubeck) під іменем Проне чи Прове, а в адріатичних слов'ян під назвою Берона, що стверджують написи, знайдені в Аквілеї (Jovi Sancto Веrопі tona bono deo Beroni).
4. Свято Перуна (Покровитель чоловіків, воїнів, Громовержець) — 20 липня. Свято Перуна: «Слава Богу Перуну Вогнекудрому, який стріли на ворогів верже, і вірно по стежці вперед веде, бо єсть він воїнам суд і честь, і яко златорун — милостив, всеправеден єсть!» («Велесова Книга»[537]). Перун — це Син Божий, якого Отець Сварог посилає на землю у вигляді блискавичної енергії. Українці, прийміть Його животворну потужність! Мужі українські, згадайте подвиги славетних Пращурів наших, яким заповів Сварог: «Щоб персти ваші утрудились о рала ваші, а мечами своїми здобували Незалежність нашу!» («Велесова Книга»).
5. Перун — Бог-Громовик, Бог Прі (боротьби) покровитель війська, чоловічої сили і мужності, Син Сварога, Перун — принцип Божественного прояву в блискавці й громі — несе енергію очищення, дає рухливість і життєву потужність всім істотам. Загальнослов'янський культ Перуна бере свій початок ще в давньоорійській традиційній культурі, де його грозові функції тісно переплелися з військовими. Атрибути Перуна: «Перуновий кий» (те саме, що осиновий кілок — засіб проти злих сил), стріли, камені, сокири, які мають лікувальні властивості. Тотемне дерево Перуна — це дуб, тотемний звір — вепр.
6. В українців і білорусів зберігся основний Перуновий міф про його боротьбу з Зміуланом за воду (Діву, Додолу, Мокошу), який в основному відтворює давню праорійську основу, що дійшла до нас у писемних текстах Рігведи. Донині збереглося українське прізвище і загальна назва блискавки — Перун. В обрядових піснях літнього періоду (Купальські і, так звані, «петрівочні» пісні) образ Перуна (Сварога?) був замінений «святим Петром», а в серпневих спасівських обрядах — «святим Іллею».
7. Він, покровитель воїнства, що згідно з багатьма легендами викував у кузні Сварога чарівний меч, Меч Орія, яким русичі, Орієві нащадки перемагають ворогів. Про це повідав русичам Отець Ор, якого Сварог узяв до своєї Небесної кузні. «А бачив там Ор, як Перунько мечі кує на ворогів, і кувавши, рече йому: "Це стріли і мечі маєте на воїв тих, і не смійте боятись їх, бо знищу їх до поду" ... Це бо говорив Перунько і кував мечі й Ору казав, і те Ор повідав Отцям нашим» («Велесова Книга», 24-В).
8. Чоловіки вшановують Перуна всенічною братчиною біля дубів. Жіноча пара Перуна — Перуниця, Летениця, або Блискавиця (Молонья) святкується на третій день після чоловічої братчини.
9. Молитвою до Перуна починалась кожна битва: «Слава Богу Перуну Вогнекудрому, який стріли на ворогів верже, і вірно по стежці вперед веде, бо єсть Він воїнам суд і честь, і яко златорун — милостив, всеправеден єсть!» («Велесова Книга»). З Перуном також пов'язане вчення про переселення душ загиблих воїнів, бо: «Це Він нас веде стезею Правою до брані і до Тризни великої по всіх полеглих, які йдуть у Життя вічне до Полку Перунового» («Велесова Книга», 11-А). Тут зустрічаємося з поняттям Полку Перунового, яке означає військо, Божественну армію, а також сам військовий похід або саму битву (прю). Звідси й ім'я Перуна.
10. Полк Перуна живе у Сварзі вічно. Бо до нього входять тільки хоробрі лицарі, які загинули на полі брані і впали, затуливши свою рану рідною землею. Ця грудка землі є їхньою перепусткою до Лук Сварожих. Смерть воїна за Рідну Землю дає йому безсмертя, тому смерті не боялися: «А по смерті своїй станемо перед Мар-Морією, та щоб сказала вона: "Не можу винити того, яко наповнений землею, і не можу його одділити од неї". І Боги, що там є, скажуть тоді: "Се русич і залишиться ним, бо взяв землю до рани своєї і несе її до Нави"» («Велесова Книга», 37-Б).
11. Страшно було стати рабом, бо раб по смерті своїй у всіх своїх наступних перевтіленнях залишиться лише рабом свого пана, а його душа також належатиме його рабовласнику, тому: «немає іншого вороття, аби лишитися при житті. Ліпше мертвими бути, бо живі працюють на чужих, а те — ніколи!» («Велесова Книга», 8/3). Тут же згадуємо святі слава нашого Великого князя Святослава: «Ліпше потятими бути, аніж полоненими. Мертві бо сорому не мають» («Літопис Руський»).
12. Після битви Мати-Слава прекрасною дівою Магурою ходить по полю, збираючи полеглих. Полеглого русича Магура торкнеться своїм золотим крилом, поцілує в холодні вуста і піднесе свій золотий кубок, повний Води Живої. Тоді Душа загиблого відправиться до Лук Сварожих, щоб поповнити Полк Перунів, і тут він вічно житиме у Сварзі й пам'ятатиме останній поцілунок Магури: «А Мати скликає до Лук Твоїх, Свароже великий! І рече йому Сварог: "Іди, сину мій, до тієї краси вічної. А там побачиш, що діди і баби твої в радощах і веселощах, хоч досі гірко плакали, а зараз возрадуються з життя твого вічного"» («Велесова Книга», 7-Е). Це вчення про Священний героїзм, думаємо, було відоме ще й нашим козацьким Предкам. Це Мати-Слава вселяла в них віру в перемогу й укривала їх Покровом своїх золотих крил.
4. Перунов день: общие сведения
1. Перунов день — великий Святодень всех воинов-защитников Родной Земли, а также всех честных радарей-пахарей, отмечаемый на Руси 20 липеня/июля.
2. В эпоху двоеверия на Руси о сию пору отмечали Ильин день («Илью-пророка»). В народе говорили: «До Ильи облака ходят по ветру, а с Ильи начинают ходить против ветру», «На Илью до обеда — лето, а после обеда — осень», «До Ильи поп дождя не умолит, после — и баба фартуком нагонит», «До Ильина дня дождь в закром, а после Ильина дня — из закрома», «Илья словом дождь держит и низводит», «Илья грозы держит, Илья хлебом наделяет», «С Ильина дня мужику две угоды: ночь длинна да вода холодна», «После Ильина дня в поле сива коня не увидать — ночи тёмные». «Илья-пророк — косьбе срок», — то есть заканчивается сенокос и начинается жатва, «Илья-пророк в воду льдинку уволок», — по поверьям, у мчащегося по поднебесью Перунова Коня[538] в этот день слетела подкова и упала в воду, отчего вода похолодела (также говорили: «На Ильин день олень копыто обмочил — стала вода холодна»).
3. Согласно белорусским верованиям, сестра (или, по другой версии, жена) Ильи — Мария Огненная — постоянно скрывает от Него день Его чествования, потому что если Он узнает, то от радости может так разойтись, что испепелит весь свет. В народных песнях и преданиях Южных Славян Огненная Мария очень часто представляется с атрибутами Перуна (стрелами-молниями):
Свет Илиjа грома небесного,
А Мариjа муньу и стриjелу...[539]
4. По народным поверьям, дождём на Перунов день смываются злые чары — «лихие призоры» (сглазы и порчи) и многие болезни. Например, чтобы снять припадки падучей болезни (эпилепсии), учили знахари, к этому дню следует сшить больному рубаху, одна половина которой будет пошита из мужской рубахи, а другая — из женской. Как только больной проснётся, на него нужно надеть эту рубаху, подвести к зеркалу и трижды сказать: «Не в женском, не в мужском, не в рубахе, не в платье, а в рубище. Как мир людской помнит день Ильин, так и [имярек] с этого дня будет жив, здоров. Как Илья исцелился, так и [имярек] исцелится!»
