Значит, я попрошу не волноваться, каждый получит возможность высказать свое мнение по существу сегодняшнего вопроса. Потом мы предоставим возможность вопросов обвиняемым и заслушаем их последнее слово. После чего у нас будет, так сказать, еще одно мероприятие. Итак, пожалуйста, слово прокурору.
Прокурор: Почнемо. Справа в тому, що я протягом останього тижня в жорстоких темпах та з шаленими наслiдками для власного здоров'я опановував книги богохульникiв, глумотворцiв i смiхотворцiв Громова i Ладиженського. В чому я iх можу звинуватити? Вони претендують на привласнення собi такого гiбридного термiну, як "фiлософський бойовик", але перепрошую, iхня творча позицiя суцiльно протилежна фiлософii. Розумiете, фiлософiя - це не гра ерудицii, це не якись гучнi лiричнi вiдступи i бесiди героiв на теми доль свiту. Це, так би мовити, та мiра, якою автор може зачепити найглибшi струни душi читача, i вiдповiдно змусити його замислитись. Як казав засновник японського театру Hо Дзэамi: "Десять долей душевного руху, сiм долей фiзичного руху." I оцi долi повинен встановити читач.
Що ж маемо у Олдi? Олди прагнуть все перетворити на гру. Ця хвороблива тенденцiя сучасноi культури, i, зокрема, маскультури, була названа культурологом початку першоi половини двадцятого столiття Йоганом Хейзенгой - "пуерерiзм" (вiд латiнського "пуер", тобто "дитина"). Бажання перетворити все на гру... Hу, наприклад, якщо ми вiзьмемо iхне захоплення рольовими iграми, то тут е вiдповiдне прагнення перетворити iсторiю на суцiльну гру. В iсторii вони не бачать нiчого, окрiм махання мечами, випивання цiлих дзбанiв якогось там хересу i злягання з усiма розвеселими дiвчатами Сиванкуйського кварталу. Hу, вiдповiдно, я вважаю, що це наруга над пам'яттю померлих поколiнь, оскiльки для людей минулого боротьба була, так би мовити... Вони жили в постiйному кошмарi, в постiйнiй напрузi, а теперь якiсь молодi... молодi i не сильно молодi люди перетворюють це виключно на гру. Вiдповiдно до цього я вважаю за потрiбне ввести другий пункт звинувачення, а саме: дезинформацiю читачiв з питань схiдной культури. Справа в тому, що, так би мовити, як каже украiнське народне прислiвя: якщо хочеш мати iнтимний зв'язок з кобилою, слiд iй задрати хвоста. Коли вказанi Громов i Ладиженський...
Судья (предупреждающе): Прокурор!..
Прокурор: Вибачте. Коли вони вирiшили пiдняти своi сранi уди на священну iндiйську корову...
Адвокат: Ваша честь, я протестую, это издевательство над обвиняемым!
(смех в зале)
Прокурор (пропустив мимо ушей протест адвоката): ...вони, вiдповiдно, не утрудили себе знайомством з якимось широким кругом лiтератури. Якщо взяти, наприклад, всесвiтньо вiдомого режисера Пiтера Брука i його сценариста Жана Клода Карьера, то вони спочатку п'ять мiсяцiв консультувалися з вiдомим санскритологом, потiм читали рiзнi версii Махабхарати, потiм подорожували по Iндii, i, нарештi, з'явилася всесвiтньо вiдома постановка. Панове Олдi вирiшили всьго цього уникнути, замiнивши знайомством зi Свами Прабхупадою. Я, незважаючи на те, що сам цiкавлюся культурою Сходу, вважаю Свами Прабхупаду профанацiею iндiйськоi культури i, зокрема, бхактизму, як одного з ii рiзновидiв. Розумiете, якби вони ширше познайомилися з лiтературою, то дiзналися би, що Крiшна (i не тiльки Крiшна, бхактизм передбачае не тiльки його культ) - це уявлення про бога, як про свого товариша. Для жiнок - це маленька дитина, для молодi герой-любовник, для селян - добрий сусiда. Вiдповiдно, якби у них Крiшна грав, наприклад, роль якогось популярного дi-джея, або чемпiона в ролiвки, я розумiю, а так, судячi з знайомства з Прабхупадою, у них виходить замiна шила на мило. Вони одну профанацiю замiнюють iншою. Вiдповiдно Прабхупадi, в якого все перегорнуто догори ногами. Я не знаю, наскiльки це корисно для знайомства з iндийскою культурою, але пройдемо далi...
Судья: Я прошу извинить: о каких произведениях идет речь?
Прокурор: Мова йде про цикл "Черный Баламут". Згадувати книги? Добре. Розумiете, ось тут "Гроза в безначалье", "Сеть...", "Иди куда хочешь". Я з величезним зусиллям продирався крiзь все це, переборюючи нудьгу, оскiлькi я згадував самого Прабхупаду.
Далi, з чим я вже зовсiм не згоден, так то з тим, як панове Олдi тлумачать буддизм. У них виходить якась фiлософiя харкiвських каратистiв, де карма якась, вибачте за вираз, стара дура, яка бiгае за всiма i каже, що треба iсти манну кашу. Розумнi каратисти в шаолiнському монастирi вичищають в собi поняття про мораль i нравственнiсть, i вiдповiдно за ними вже карма не ганяется. Я перепрошую, але з такими уявленнями про карму можна сильно доскакатися, тому що карма е власне...
Вони порiвнюють в своему "Мессия очищает диск" карму iз великим комп'ютером. Hасправдi ж карма - це, скорiше, память, комп'ютер, яким е сама людина. Карма всього свiту - це щось наприклад Iнтернету або електронноi мережi. Вiдповiдно iснують рiзнi уявлення про ту карму; наприклад, у того ж Прабхупади вона сильно формалiзована. Якщо ти iж мясо - ти станеш тигром, якщо ти любиш поспати - станеш ведмедем... В будизмi iснуе набагато цiкавiше тлумачення карми, тобто вiдповiдно карма - це комп'ютерна память, яка записуе твою життеву позицiю i потiм видае подii, яки вiдповiдають духу цiеi життевоi позицii. Знищити карму нiяк не можна, це все одно, що вирiзати собi печiнку чи пiдшлункову залозу.
I розумiете, потiм, внаслiдок непiдготованого знайомства зi схiдною культурою претензii авторiв до схiдноi культури сильно нагадують реакцiю православних батюшок, якi, наприклад, бачать Крiшну i падають в обморок, тому що вiн чорний. Вiдповiдно у них буддизм виходить якоюсь бездушною релiгiею, в якiй взагалi месii немае. Вiдповiдно, коли почнется страшний суд, нiхто iх не врятуе, але я перепрошую. В усiх схiдних релiгiях саме очищення диску, саме приход месii - це циклiчний прихiд аватар, прихiд будд i iнших дiячiв. Тому я вважаю, що внаслiдок всiх цiх звинувачень я пропоную: по-перше, пiльно слiдкувати за ними i чекати, коли ж iхне розумiння карми на iх позначиться, а по-друге фуршетизацiя до летального наслiдку.
Судья: Hу что ж... Пожалуйста, адвокат.
Адвокат: К прокурору у меня вопросов нет, его позиция вполне четка и очевидна, и я хотел бы произнести речь в защиту обвиняемого.
Дамы и господа, присяжные заседатели! Я с интересом выслушал речь господина Прокурора. Hесмотря на то, что я не могу согласиться практически ни с одним словом, должен сказать, что она меня действительно задела за живое - как то, что господин Прокурор требует от писателя, и в частности, от Г. Л. Олди. В речи Прокурора было два основных пункта: первое - позиция Олди по сути противоположна философской позиции, все превращается в игру, и таким образом происходит "наруга над дiйснiстю", с другой же стороны, в силу незнакомства обвиняемого с восточной литературой, с восточными философиями, религиями и так далее, происходит сознательная или бессознательная дезинформация читателя. Я собираюсь доказать, что это не так, и что творческие принципы Олди, которых господин Прокурор не коснулся в своей речи, диаметрально противоположны и гораздо более интересны, чем это явствует из речи Прокурора.
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
