Гаррi оглянув заглибину, де виднiлися ще самоцвiти менших розмiрiв i, не знайшовши нiчого подiбного до першого самородка, попрямував назад. Тепер тут бiльше нiчого робити! Астероїд придатний для розробок, i експедицiя може розпочинати роботу, щоб вибрати жили самоцвiтiв, якi вiн знайшов!..
Знову виринуло з-за скель Сонце. Гаррi виключив прожектор. Потiм присiв на кам'яний виступ i почав розглядати свою знахiдку.
Пiд промiнням Сонця самоцвiти засяяли ще чарiвнiше. Вони переливалися безлiччю найчистiших барв, милували око Гаррi чудовими формами i величиною...
Раптом Бор вiдчув, що хтось стоїть за спиною, i мороз пробiг по шкiрi. Вiн обернувся. То повернувся Скеч. Його обличчя було сухе i зле, очi не вiдривалися вiд знахiдки Гаррi.
- Чому ви не вiдповiдали менi? - рiзко запитав Скеч, нарештi, поглянувши в обличчя Бора.
- Радiо зiпсувалось, - збрехав Гаррi.
- Гаразд! - пом'якшав Генрi. - Значить, у вас удача... Прекрасно! Надiюсь, що ви будете джентльменом i менi, як старшому, подаруєте цей маленький сувенiр?! А?
- Як? - не зрозумiв Гаррi. - Який сувенiр?
- Наївна дитинка! - сухо засмiявся Генрi. - Ну, оцю каменючку, яку ви знайшли!..
- Зачекайте, Генрi, але ви, певне, забули, що ця знахiдка належить менi по правилах космонавтiв!..
Генрi знову неприємно засмiявся:
- Я нiчого не забув!.. Але ви знайте, що є ще iншi закони - закони старшинства! Вони велять, щоб такi молокососи, як ви, слухалися старших!..
- Але там бiльше нема таких самоцвiтiв, а ви хочете забрати заслужену мною знахiдку!..
- Тим бiльше, що нема!.. Але я навiть не хочу розмовляти з вами! Запам'ятайте - тут свiдкiв нема - ми i... Космос!..
В голосi Генрi почулися погрозливi нотки, Гаррi пiднявся з каменя i став, дивлячись прямо в лице Скеча.
- Ви, може, хочете силою забрати в мене мої самоцвiти? - тихо запитав вiн.
- Для чого ж силою? - єхидно вiдповiв Генрi. - Я гадаю, що ви розумний хлопчик i самi вiддасте менi цю дрiбничку!..
- Нi! Не думайте, Генрi, не вiддам! - твердо вiдповiв Гаррi.
Очi Скеча спалахнули зеленим вогнем ненавистi.
Вiн, коротко розмахнувшись, вдарив Гаррi в бiк. Той зойкнув i вiдлетiв до скелi, боляче вдарившись об неї. Генрi теж вiд протидiї сiв на камiнь.
Бор схопився на ноги. Внутрiшнiй голос шепнув: "Обережно, Гаррi! Обережно! Перед тобою - хитра, жорстока людина! Недарма серце вiщувало нещастя!"
Скеч нагнувся над каменем з самоцвiтами, пiдняв його i залюбувався переливами фарб. Потiм повернувся до Гаррi, який пiдходив до нього.
- Ну, куди ж тобi, хлопчисько, володiти таким царським камiнцем?! Зачекай, другий раз полетиш в Космос - тодi знахiдки будуть твої! Тодi ти будеш ветераном Простору! Зрозумiло?
- Менi ясно одне, - прохрипiв Гаррi, кидаючись на Генрi, - що ти огидний звiр, якого треба знищувати...
З цими словами Бор схопив Скеча за шланги кисневоду, повалив його на грунт. Але Генрi, пiдiбравши ноги, вдарив його в живiт, i Гаррi полетiв у простiр, вiдокремлюючись вiд планетки, з якою його з'єднувала тiльки тоненька вiрьовка... Вiн бачив, як Скеч кинувся до скелi, щоб вiдв'язати вiрьовку Бора...
Серце у Гаррi захололо. Вiн одержав удар i тепер рухається геть вiд планетки! Якщо вiрьовку вiдв'язати, то вiн буде вiддалятися без кiнця i загубиться в просторi! Це - смерть! Скеч спецiально хоче так помститися над ним, а потiм сказати начальнику експедицiї, що вiн сам через недбалiсть загинув!
Цi думки миттю промайнули в свiдомостi Гаррi! Вихiд лише один! I Гаррi мусить зважитись на це.
Вiн вихопив високочастотний пiстолет i, натиснувши кнопку, спрямував дуло на чорну фiгуру Скеча, який порався бiля скелi. В наушниках почувся звiрячий рев, щось заклекотiло. Фiгура Генрi в незграбному скафандрi поволi, мов мiшок, посунулася донизу...
Холодний пiт виступив на лицi Гаррi. Все! Вiн вбив члена експедицiї! Страшно! Що скаже начальник? Що скажуть товаришi? Але хiба вiн винен? Вiн змушений був це зробити!
Гаррi схопився за вiрьовку, почав пiдтягуватись назад, до планетки, через кiлька хвилин став на грунт, бiля трупа Скеча.
Гаррi нагнувся над ним, перевернув на спину i жахнувся.
Атомний заряд, ввiйшовши в спину, розвернув Генрi всi груди, розiрвавши i закривавивши скафандр.
В головi у Гаррi запаморочилось, до горла пiдступила гаряча хвиля, у скронях застукало...
Бор дико, iстерично зареготав, потiм схопив камiнь з самоцвiтами i почав колисати його...
- Тихо! Тихо! - бурмотiв вiн! - Скоро прийде Елi, мама твоя! Нагодує тебе, дитинко! Тихо!..
Потiм Гаррi тяжко застогнав i, знепритомнiвши, поволi опустився на камiнь...
...Через кiлька годин до астероїда пристав ракетний апарат. З люка вийшов сам начальник, обережно ступив на планетку.
- Що з ними могло трапитися? - здивовано сказав вiн своєму супутнику. Обидва лежать, я бачу, непорушно...
Вiн пiдiйшов до розпростертих на каменi тiл i жахнувся. Скеч лежав закривавлений, з розiрваним скафандром, а лице його, що перетворилося в шматок льоду, скляними очима дивилося в свiтову безодню. Поряд лежав Бор, мiцно вп'явшись обома руками в камiнь з самоцвiтами...
I начальник зрозумiв, яка трагедiя вiдбулася на малесенькiй планетцi в просторi. Вiн дав розпорядження перенести тiла до ракети i розпочати роботи на астероїдi...
...На космодромi ждали повернення експедицiї...
...Ракета, вся огорнена димом, зупинилася. Вiдкрився люк, i з отвору вийшов сивий начальник експедицiї, за ним пiлот, ще два iнженери...
Елiзабет нервово усмiхнулася. Чому ж не видно Гаррi? Що там трапилося?
Раптом дiвчина зблiдла... З люка два члени експедицiї виносили носилки, за ними ще однi...
Елiзабет прикусила зубами палець, щоб не закричати, побiгла до ракети. її побачив начальник експедицiї, дав знак зупинитися. Носилки поставили на землю...
Елiзабет напiвбожевiльно дивилася на труп Генрi, потiм перевела погляд на посивiлого i змарнiлого Гаррi. Гаррi вiдкрив очi, побачив Елiзабет. Якийсь спогад майнув в його безглуздому поглядi. Вiн засмiявся, звiвся на лiктi, поманив Елiзабет до себе i простягнув їй великий камiнь - весь в гiгантських самоцвiтах...
- Якщо зустрiнеш Елi - оддай їй! Це я для неї подарунок вiд Юпiтера привiз! Знаєш Юпiтера - бог був такий!.. Я був у нього в гостях!..
Потiм вiн засмiявся диким смiхом i впав на посилки...
Елiзабет обернулася до засмученого начальника.
- Що трапилося? - крiзь сльози запитала вона.
- Потiм дiзнаєтесь, - вiдповiв начальник. - Вiн психiчно хворий...
- I вилiкувати його зможете, очевидно, тiльки ви, - додав ракетний лiкар, що стояв поряд.
Елiзабет, заридавши, впала на непритомне тiло Гаррi...
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
