работницях у Кайиве жість нелехкая потому-што я есьт пралитарский чиловек и нет у меня ничого и никого, а толькы одна людина ридна брат мой. Он служить рабочим и в ниго своя симя.
И прошу я Вас Товариш Зошченко напишите нам как Вы животе и напишите напамят, пісни а мы будемо их виспивувути и згадувати Вас. А мы Вам отпишим наши пісни какие ни скочите.
Мы Вас дужи полюбили и хочимо з Вами рознакомитца хоч на писмах. Пришлите карточку Вашу нам наспоминь и мы сваи пришлем. Звиняйте за писмо, емеете сожаления до нашего чувствия.
Жду писма как соловейко лета красного. Поклон Ваший Мамаше.
Катря...
Писмо писано увечери ішеснощотого августа 19030 году.
Любий Михайло Зощенко.
Дуже звиняюсь що турбую вас. Мине сказали шо вам можна писати. Ото де килька paзвів у нас у клубі расказувели ваши розказув ой і смишно було. Ми із Катькою надумали писати. Ми хочемо по бачите вас який ви чи такий. Чиво вы до нас не приездити? В нас дуже хорошо много кранормеиців і миіліцінерів грает музика що вечера. Учора прочитала оповидания про що пел соловіі і бивает таке за комода счасте потераеца. В нас жизнь ничиво себе тольки хліба мало. Ми ходим у гімназію до шверсету вчиця.
Приижаите товарищ Зощенко. Пішіт до нас про себе. Ми будимо читати ваши книжки як що достанемо.
Коли напишите пісмо напишіті конверті адресу Киев...
До побачения остаюся
Нина.
Я, конечно, ответил на эти удивительно милые письма. При всей неграмотности и ужасной наивности от них веет какой-то необычайной чистотой и прелестью.
Переписка завязалась.
Следующее письмо опять было разукрашено цветочками и птичками.
Уважаемый товарищу Зощенко.
Как бы Вы знали как мы зрадили коли получили од Вас писмо. Ми із Нинкою спивали вдвох з радості как усе одно соловейкі у гаю. И я знала ото Вы з нас нинасмиетеся и окажете униманя по мере сил своих. И как мы рады то мы і сказать ни можем. Типер якбы нам мати Вашу карточку то мыб сидели сшвали и дожидали коли мы зустршемся із Вами. Мы пидем зниматця на карточку і Вам одправим карточку.
Товарищ Зощенко a чі Вы знакомые из Чехавым. Вин теж книжки пишить. Я узяла читати соби чехава так и его написано смишно и интересна. А у вас нам ще білше подобаетця. Я читала у Чехова про сапожника як вин продав душу чорту[114] так и я подумала што краще прожить вильно и дыхати як тоби схочется и любити як тоби схочется. Яе наикраще у жизни слобода товарищу Зощенко. Или тилки жалько робитця коли што я родилася у простому семействе и через це уся моя жисть нещасная. А як би я була людиною не простою я бы ни так жила на цим свите. Товарищу Зощенко пришлите меш книжку з Вашими расказами и Отоб там було писано про таких людей як мы з Нинкою. А я радилася коло Киеву у сели Гнидын. А у Киеви дуже гарно приезжайте побачите. Пришлите мени писмецо на Нинкин адрест бо у мени хозяйка уредна хто зна яка і листи розкриваеть.
А типер до свиданя товарищу Зощенко и батаю Вам усего кращого.
Катря.
Писмо з Киева.
Драстуйте Михайло Михайлович.
Я іздила до дому и тілько учора пріихала знаішла вашого писма. Воно дуже долго лежало пока я була у дома. Ми були такіі радиі што ей нам написали шо и гулят не піишли а все сиділи і про вас розговарювали. Як шо пришлете книжку будемо дужі вдячні. Ми силно любимо читати усякі книжки, я отчитала книжку як кохалиса красноармеец із туркенею, дуже інтересно — така вже наша доля, женоча. Ото коли почетаеш трохи то единственне вдовольствие у нашей жисті ще любимо ми ходити у кіно дуже це ентиресно показуеця у кіні у тіятері теж були дуже воно там дилікатно усе всі у якіхтос вбранях чудних жінки маіжи голі, а чоловіки у сподницях, і все співают і коли плачуть спивають і коли вмирают і де то так люди живут мабуть горя не знають. Преіжайти у Киіев тут дуже добре із голоду не помроте, усе можна купити як есть гроши, хоч Вам із вашою делікаціею і невдобно на базар ходити та якось вже увстроітіс.
Пішите нам ще, пішите міні на той самий адрис Киів...
Ждемо книжок карточек та вас самих як ми і з Каткою знимемось удвох на потрете пришлемо вам на спомін. До побачения остаюся Нина...
Я послал карточку и книжку своим землячкам. Повторяю: при всей их ужасающей дремучести я вижу в них прекрасное сердце, настоящий чистый голос и ту прелестную женственность, которая почти потеряна у наших «интеллигентских» женщин.
Вот следующие письма.
Драстуте товарищ Зощенко.
Даждалиса ми Ваших карточек. Велика Вам поляка за те що сполнюете наши мичты. Мы були такие радые поглядетця на Вас, який Вы есть веселый чиловек и дуже Вы душевный видать чиловек. Оце нам радость велика из Ваших патретив. Ища хачу написать Вам писню на спомін.
Ой та під грушою під зеленою
Там зустриласа пара голубив
Де ни узявся орел из хмары злетів
Разбив розраяв пару голубив.
Голубя убив голубку зловив
Тай узяв пид полу приніс до дому.
Насыпав пшинца аж поколінца
Наливав водиці аж по криліці.
Голубка не ист. Голубка не пье
Та все под грушу плаката іде.
Голубка моя сизокрилая
Чому ж ти смутна не веселая
Ой як же мені веселой бути
Кого любила треба забути.
Ой у мене есть сім пара голубив
Лети выбирай кращий буде теий
Ой вже летала вже вибирала
Нема кращого як я втеряла.
Оцю писню ми з Ниною удвох співаемо и дуже вона нас у жалість кидае. Напишите чи Вам подобаетця ця писня.
Досвидания. Пишите скорище.
Катря.
Драствуйте Михайло Михайлович.
Дужи ми Вам благодарствени за ваши картачки, дужи вони нам подобаюця. Мы вже снялися на партрет и пришлемо вам. Коли це ви прищете. Ми іздили працювати на бураки на село. У мене е один знайомий красноармеец він дуже добре пише стихи я вам напишу одну пісню шо вин написав мені а ви напешіть чи вам подобаеця.
