Це проста система, створена людьми, які володіють капітальними товарами або засобами виробництва, та намагаються їх примножувати.
Кілька років тому, французький економіст Томас Піккетті написав книгу «Капітал в XXI столітті» чим викликав як захоплені відгуки, так і шквали обурення. Томас відкрито заявив, що в разі збереження нинішніх тенденцій в економіці і проходження старим шляхом, суспільство ризикує повернутися в часи «позолоченого віку» (епоха в США після Громадянської війни Півночі і Півдня). Тоді суспільство чітко розкололося на дуже бідних і дуже багатих. Люди, які володіли капіталом, примножували його розміри швидше, ніж звичайна людина заробляла собі на хліб. Прибутковість капіталу перевищувала щорічне зростання економіки країни. Нерівність набула лякаючих масштабів, які виправити під силу лише високим податкам на капітал або черговій війні. [4]
Сьогодні ми маємо схожу картину: всього вісім людей володіють майже половиною всесвітнього багатства і таким об’ємом коштів, яким володіє 3,6 млрд. жителів планети, що складають найбіднішу половину людства. Прірва між багатими та бідними збільшується, і це свідчить лише про одне – сучасна економіка працює на багатих. Зараз практично неможливо звичайній людині стати мільйонером, зате мільйонер одним кліком мишки може стати мільярдером, особливо, якщо десь на планети відбувається економічна криза, революції або війна.
Капіталізм приніс безліч позитивних результатів, але збільшив прірву між різними соціальними групами. Велика частина проблем або непомітна для суспільства, або за власним бажанням залишилася непоміченою. Нинішні економічні системи в довгостроковій перспективі мертві, тому потрібно не тільки винайти нові методи, але і переглянути своє ставлення до оточуючого нас світу.
Дім, який збудували капіталісти
Сучасна економіка – це великий будинок з величезною кількістю кімнат, в яких живе велика кількість людей, які зовсім не знають один одного (іноді не пам'ятають обличчя сусіда). Поняття «економіки» ми вже встигли розглянути – сьогодні вона являє собою набагато більше, ніж сукупність відносин, що складаються в системі виробництва, розподілу, обміну та споживання. Це світоустрій, так само, як і капіталістична система. Це громадський порядок. Це все, що оточує вас.
Простіше кажучи, це світ капіталістів, в якому ми живемо. Це наш дім. У цьому чудовому будинку на першому поверсі живуть представники робочого класу. Вони готують на кухні, відповідають за трубопровід і електрику, витирають пил з торшерів в вітальні, миють підлогу, чистять у вбиральні унітаз, регулярно змінюють обстановку меблів з наказу тих, хто живе на поверсі другому.
До речі, в підвалі живуть безробітні, хулігани, злодії, солдати, які повернулися з військового призову, порушники закону. Вони існують завдяки консервації і запасам, які влітку заготовляв робочий клас за наказом представників другого поверху.
Власне, на другому поверсі живуть керівники і менеджери. Їх головне завдання полягає в тому, щоб іноді спускатися на поверх перший і звіряти результати роботи з тими, які були заплановані. Якщо результати не відповідають заявленим вимогам, менеджери вводять нові правила, обмеження або придумують новий план дій, нову стратегію. У разі якщо робота виконана успішно, менеджер піднімається на поверх третій і доповідає про це.
На третьому поверсі живуть директори та голови кожної кімнати. Є, наприклад, директор кухні або ж глава вбиральні – суть залишається незмінною. В незалежності від роду діяльності, ці люди намагаються робити великі гроші – хоч на прибиранні туалетів, хоч на готуванні їжі. На те вони і директори.
Чим займаються директори – мало хто знає. В основному, вони проводять зустрічі з іншими представниками кімнат і домовляються про співпрацю. Можуть об'єднатися проти будь-якого іншого директора – наприклад, щоб в кімнаті відпочинку жило більше представників робочого класу, ніж у вітальні або на лоджії.
Четвертий поверх, п'ятий і так далі – інформація, якою практично неможливо володіти, особливо представникам першого поверху. Там живуть інвестори, відповідальні за будівництво будинку і його життєдіяльність. Всі процеси або зміни, які можуть статися на будь-якому з нижніх поверхів – відбуваються за бажанням цих інвесторів. Поверхом вище є органи управління будинком і навіть дахом, а також президент будинку і його сім'я, друзі і знайомі. Як правило, вони ніколи не спускаються на перший поверх (хіба що поглянути зі сходів).
Будинок, який був побудований капіталістами (тобто, інвесторами) має дуже багато цікавих речей і навіть незрозумілих явищ. У цьому будинку є кімнати з закритими дверима, в яких ніхто не живе, хоча представники першого поверху фантазують на цю та тему і змушують повірити своїх сусідів у що-небудь казкове або міфічне. Також часом можна чути дивні звуки, що розгулюють по всьому будинку – чи то явища ззовні на нього діють, то чи щось зсередини хоче вирватися.
Коли відбувається стукіт біля вхідних дверей (або дзвінок), представники першого поверху зобов'язані повідомити менеджерам, ті – директорам, і якщо буде отримано схвалення, менеджери разом з робочим класом відкриють двері. Якщо гість виявиться привітним, доброзичливим і, головне, з хорошими ідеями і пропозиціями, то він негайно вирушить на поверх третій, або навіть четвертий. Якщо гість налаштований вороже, то менеджери приймають рішення відправити людей з підвалу розібратися з порушниками спокою вдома. Іноді представники підвалу можуть і не повернутися – де вони, ніхто не знає. Напевно, десь гуляють по двору або переїхали жити в інший будинок, який був побудований іншими капіталістами.
Трапляється, що ворожі гості залишаються в будинку – десь в районі коридору. Вони всіляко заважають працювати представникам першого поверху і лякають менеджерів з другого. Директори та інша влада взагалі не бачить цих людей, продовжуючи давати вказівки лякливим менеджерам і розробляючи нові стратегії. Найчастіше конфлікт першого поверху залишається або невирішеним, або прийнятим – робочий клас навчається заново жити, тільки тепер з новими жителями в коридорі. Іноді конфлікт призводить до розрухи на першому поверсі – тоді поверхи вище просто обвалюються вниз. В цьому випадку директори і президенти вперше можуть потрапити на поверх перший.
Варто згадати і про інших зовнішніх подразників. Наприклад, ураган, смерч, злива, блискавка, висока температура сонця або ж величезна кількість снігу на даху. Інвестори, директори та менеджери в цьому випадку об'єднуються, розмірковуючи, що нові плани і розробки допоможуть вирішити проблему. Вони вводять нові закони всередині будинку, ділять або об'єднують кімнати, викидають меблі, готують менше їжі, позбавляють людей роботи, відправляючи їх жити в підвал. Але, найчастіше виявляється, що проблему може вирішити тільки робочий клас – просто встановивши біля будинку громовідвід, почистивши сніг на даху або зміцнивши стіни додатковими матеріалами.
Ось такий простий будинок, в якому ми живемо. Звичайно, більшість процесів ускладнюється директорами або менеджерами – щоб робочий клас (або, що гірше
