головний інфоресурс, то один з них. Справжність розрахунків обивателю часто досить важко перевірити, але деякі показники, прийняті за основу, намагаються нам пояснити з екрану телевізора, що добре, а що погано. Одним з таких показників є валовий внутрішній продукт (ВВП), що має на увазі під собою суму всіх товарів і послуг, вироблених країною, з урахуванням сезонних коливань, інфляції і купівельної спроможності. Здається, що все просто і зрозуміло. Чим вище ВВП, тим краще для планети, тим щасливіше сім'ї. Але все не так.
Якщо хуліган розіб'є скло в магазині – з точки зору ВВП дуже добра справа. Нехай лагодження господареві магазина обійдеться в сто грошових одиниць, звідси – скляна промисловість і, зокрема, скляр отримають в сумі сто грошових одиниць. Справу зроблено, і неважливо хто ви в цій ситуації – хуліган, скляр або господар магазину. Показник ВВП росте завдяки розбитому склу. [6]
ВВП росте від всіляких людських страждань. Кількість проданої шкідливої їжі формує проблеми ожиріння та сахарного діабету, які приносять прибутки ще й лікарням та медичним компаніям. Війни приносять прибутки промисловості країн. Зловживання наркотиками насичує пацієнтами центри реабілітації. Пробки в центрі міста приносять прибуток автозаправкам. Подружня невірність дає роботу адвокатам. Ідеальний житель країни, з точки зору ВВП – гравець в покер, хворий на рак, що знаходиться в ситуації невирішеної судової справи, при цьому щосуботи здійснює шоппінг в торгових центрах. ВВП росте завдяки тому, що одна компанія, виробляючи товари, забруднює навколишнє середовище, при цьому інша компанія прибирає за нею, а третя проводить аналіз забруднення або дає оцінку стану екології. [2]
Злочинність, ожиріння, психічні захворювання і залежності, забруднення навколишнього середовища – чим більше, тим вище показник ВВП. Лідер списку з найвищим ВВП на душу населення – США, за ними Китай і Японія. Ці країни мають найбільші проблеми соціального характеру. Найгіршими людьми для ВВП і справді є ті, хто стежить за власним здоров’ям, виявляє стриманість у їжі та одязі та гуляє щонеділі на природі.
Чим важливіше ваше заняття або робота для життя (навчання, наука, робочі спеціальності), тим менше ваш внесок у ВВП. Іпотеки та кредити вносять більший внесок в показник ВВП, ніж школи, університети і заводи разом з механіками. Цей показник вважається одним з головних в сучасній економіці, про нього говорять суцільно і всюди. Так, він хороший для уряду – вони зможуть більше витратити, підвищити купівельну спроможність, і можливо, створити робочі місця. Але показник залишає в тіні безліч різних чинників, які навряд чи формують щасливе і прекрасне життя суспільства. ВВП може відображати стабільність економіки або її зростання, – що незрівнянно з якістю життя окремо взятої людини.
ВВП, статистика, гроші – підтверджують, що ми живемо в суспільстві, яке вірить в міфи та казки. Ми знаємо, що клаптики паперу нічого не варті, але все одно страждаємо через них. Якщо ви опинитесь на безлюдному острові з двома кейсами валюти, вона не допоможе вам вижити. Але острів – поза суспільством. На острові подібні міфи не діють. Там потрібні гарні навички виживання. Фінансовому брокеру там, скоріш за все, буде важче, аніж столяру чи механіку. Острів – це інше середовище, завдяки якому ми можемо зрозуміти, в якому дивному суспільстві живемо.
Корпорації, відомі персони, суспільні бажання – це все казка. Коли ми кажемо «Apple», ми не маємо на увазі заводи, на яких діти збирають телефони. Ми маємо на увазі «IPhone» останньої моделі. Коли ми кажемо про «McDonald’s» ми маємо на увазі фаст-фуд, а не компанію з мільйоном працівників, які невідомим для нас способом готують шкідливу їжу. Коли ми кажемо «Nike», ми маємо на увазі сотні видів кросівок та різноманітний одяг. Але ми не маємо на увазі директорів, менеджерів або маркетологів цієї компанії. Ми не маємо на увазі розмір оплати праці на заводі в Тайвані чи наслідки виробництва для екології планети. Тож ми віримо в міфи – з якими безпосередньо пов’язаний образ тієї чи іншої корпорації, в силу наших знань стосовно неї та рівня причетності до її продукції.
Ми читаємо Біблію і віримо в те, що начебто сказав Бог 3000 років тому. Біблія – це гарний художній твір, можливо, з найкращим сюжетом та змістовим наповненням. Чи йде Бог у ногу з часом? Чи вірить він в автоматизацію виробництва? Може він філантроп та пацифіст? Коли доктор успішно проводить важливу для життя людини операцію, ми кажемо «Слава Богу». Але ж це доктор її здійснив?
Але нам подобається вірити в міфи, бо так легше жити. Можливо, і все наше життя – це просто міф. Ми досі віримо у фінансові продукти, сенс яких не розуміємо. Ми віримо у мікрокредити та дизельні двигуни. Ми віримо у біл-борди з фотографіями депутатів та дурними слоганами. Ми віримо, але не можемо бути ні в чому впевненими. Ми не можемо бути впевненими в існуванні Бога, не можемо бути впевнені у висадці на Луну. Ми не можемо перевірити авторів фільму про корупцію на предмет корупції.
Гроші, борги і статистика – головні наші міфи та, водночас, фундамент казкового капіталізму. Обмін, а з ним і боргова яма; світ кредитів і підрахунків бухгалтерії. Всесвіт абсолютного боргу, де ви, народжуючись, уже повинні – батькам, суспільству, державі. Що повинні? Вам пояснять – батьки, суспільство, держава. Якщо ви вважаєте такий хід подій несприятливим або «поганим», то потрібно розуміти, що поганий він лише у вашій свідомості, тоді як для капіталістичного суспільства він є цілком нормальним.
Фермери без молока
Головна і єдина мета кредитно-грошової системи – отримання прибутку. Максимум вигід, мінімум витрат. Збереження власної конкурентної переваги або здійснення заходів заради її досягнення. Вирішення соціальних потреб, суспільних проблем, а також наслідки для інших людей, що настають після отримання прибутку, не часто розглядаються. Безробіття і автоматизація, соцзабезпечення, охорона здоров'я – вважаються незначними в світі великих грошей. Умови праці, рівень заробітної плати, а з ними і відносини в робочому колективі між людьми – методи підприємництва економлять як на виробничих ресурсах, так і на людях, які з точки зору підприємця той же ресурс.
Прийнято вважати, що конкуренція на вільному ринку сприяє розвитку технологій, інновацій, а також створює мотивацію для суб'єктів підприємництва. Інновації і технології будуть розвиватися і поза середовища конкуренції – в приклад наукові відкриття, які були зроблені вченими не в ім'я слави та грошей. Мотивація для суб'єктів підприємництва має неприйнятні для суспільства наслідки. Глобалізація конкуренції і розширення ринків провокує зростання витрат кожної окремо
