Читаем без скачивания Шлях митця. Духовна дорога до примноження творчості - Кемерон Джулія

7. Коли ми розкриваємося для пізнання нашого власного творчого потенціалу, ми розкриваємося і для Бога — упорядкованої рушійної сили.

8. Варто нам відкрити Творцю свої творчі канали, як нас очікують поступові, але суттєві зміни.

9. Немає жодного ризику у тому, щоб відкривати себе для творчості усе більше і більше.

10. Наші творчі мрії і бажання зароджуються від божественного джерела. Коли ми рухаємося назустріч нашим мріям, ми так само рухаємося назустріч божественному усередині нас самих.

Те, що ми граємо, і є життя.

Творити — означає приборкати універсальність і пропускати її винятково крізь себе.

Я малюю не завдяки зору, а завдяки вірі. Віра дає нам здатність бачити.

Цю книжку можна використовувати у декілька способів. Насамперед я раджу вам підійти до неї творчо. Цей розділ пропонує вам щось на кшталт дорожньої карти, яка мала б вам допомагати протягом усього процесу, і також конкретні ідеї про те, що ж вам з цією книжкою робити далі. Деякі учні пройшли курс наодинці, у той час як інші сформували групи, щоб вивчати книжку разом (наприкінці видання подані поради, як опановувати цей курс у групах). Який би спосіб ви не обрали, «Шлях митця» вам допоможе.

Спершу не завадило би переглянути книжку, щоб побіжно ознайомитися з поданою інформацією. (Читати книжку — зовсім не те саме, що використовувати її). Кожен розділ містить есе, вправи, завдання і щотижневу перевірку. Нехай вас не лякає обсяг роботи, яку вам потрібно буде виконати. Здебільшого це лише гра, а виконання завдань займе приблизно одну годину на день.

Коли я викладаю цей курс, то заохочую студентів скласти розклад на тиждень. Наприклад, якщо ви плануєте працювати над тижнем з цього курсу з неділі по неділю, почніть читати розділ з цього тижня у неділю ввечері. Прочитавши розділ, якнайшвидше виконайте усі вправи, вони надзвичайно важливі. Без ранкових сторінок та творчих побачень вам також не обійтися (я детальніше розповім про них у наступному розділі). Ймовірно, ви не встигнете виконати всі вправи, подані на тиждень. Намагайтеся виконати приблизно половину. Пам’ятайте, що вам варто повернутися до другої половини, щойно у вас з’явиться час. Вирішуючи, які саме завдання виконувати, керуйтеся таким підходом: спочатку виберіть ті завдання, які вам найбільше до вподоби, і ті, які вам робити зовсім не хочеться. Відкладіть на потім нейтральні завдання, які не належать до жодної з цих категорій. Обираючи завдання, пам’ятайте: часто ми опираємося тому, що нам найбільше потрібно.

Загалом виділіть на цей курс приблизно сім-десять годин на тиждень — по годині щодня або трішки більше, якщо у вас буде таке бажання. Готовність виділити трохи часу на використання методики, поданої у цій книжці, може принести неабиякі результати всього протягом дванадцяти тижнів курсу. А якщо продовжувати дотримуватися тих самих принципів і далі, то вони здатні поміняти траєкторію усього вашого життя.

Працюючи з цією книжкою, пам’ятайте, що «Шлях митця» — це рух по спіралі. Ви будете наштовхуватися на ті самі питання знову і знову, щоразу на новому рівні. Завершити творче життя неможливо. Розчарування і винагороди траплятимуться на усіх рівнях вашого шляху. Наша ціль — це знайти стежину, встановити точку опори і почати сходження. Нові творчі горизонти, які відкриються перед вами, швидко заохотять вас рухатися вперед.

Чому нам усім потрібно користуватися своєю творчою силою?.. Тому, що більше нічого в світі не робить людей такими щедрими, радісними, бадьорими, відважними і співчутливими, і такими байдужими до міжусобиць і накопичення речей та грошей.

Багатьом із нас хотілося б стати більш творчими. І багато хто відчуває себе саме такими, проте не в змозі реалізувати свій творчий потенціал. Ми не можемо здійснити свої мрії. Наші життя видаються безбарвними. Часто ми маємо чудові ідеї, прекрасні мрії, проте не в змозі їх утілити. Інколи ми маємо конкретні творчі прагнення, які нам так хотілося б реалізувати, — навчитися грати на фортепіано, малювати, брати уроки акторської майстерності чи писати. Інколи наша ціль більш розмита. Ми прагнемо до того, що можна назвати творчим життям — розгорнутого відчуття творчості у своєму професійному житті, у взаєминах з дітьми, чоловіком чи дружиною, у спілкуванні з друзями.

Хоча немає чарівної палички, за допомогою одного помаху якої можна миттєво і безболісно стати творчою людиною, проте творче відновлення (або відкриття) — це духовний процес, якого можна навчитися і який помітно неозброєним оком. Кожен із нас — складна і унікальна особистість, проте у процесі творчого відновлення існують певні виразні спільні ознаки.

Протягом перших кількох тижнів курсу я зазвичай помічаю певну зневагу і легковажне ставлення з боку студентів. Згодом, десь у середині курсу, накочується хвиля гніву. Після гніву студентів охоплює смуток, а потім їхнє ставлення до навчання стає то ворожим, то сповненим надії. Ця фаза росту, яка складається зі спадів і підйомів, стає періодом низки розширень та звужень, процесом народження, під час якого студентів переповнює то неабияке піднесення, то захисний скептицизм.

Після мінливої фази зростання настає непереборне бажання здатися і повернутися до звичного життя.

Іншими словами — період торгування. На цьому етапі найчастіше виникає неабияка спокуса покинути курс. Я називаю це явище творчим розворотом. Проте оновлена готовність таки опрацювати курс до кінця приведе в дію механізм вивільнення від влади власного его. Далі настає кінцева фаза, яка характеризується новим самовідчуттям: незалежністю, життєрадісністю, надією і схвильованістю, а також умінням побудувати і реалізувати конкретні творчі плани.

Якщо навчання в межах курсу видається вам вибухом найрізноманітніших емоцій, то це недаремно, бо так воно і є. Коли ми беремося за власне духовне відновлення, то розпочинаємо процес відмови від старого звичного життя. Іншими словами, ми практикуємо відокремлення, а це і є незмінний символ послідовної праці над собою у будь-якій медитативній практиці.

Використовуючи терміни кінематографа, цей процес нагадує повільне регулювання чіткості зображення, тому що ми піднімаємося і віддаляємося від власного життя, аж поки не зможемо подивитися на нього зверху. Саме завдяки цьому «вигляду зверху» ми можемо робити правильний творчий вибір. Уявіть собі цей процес як мандрівку складною, розмаїтою і мальовничою місцевістю. Ви рухаєтеся схилом догори. Результатом відмови від звичного і є те, що вам потрібно зрозуміти все як позитивний процес, водночас і болісний, і запаморочливий.

Багато з нас усвідомлюють, що змарнували власну творчу енергію, непропорційно інвестуючи у життя, надії, мрії і плани інших, а це відтіснило на другий план і затьмарило наші власні прагнення. Коли ми вибудовуємо власну сутність завдяки процесу відмови, ми зможемо чіткіше виражати власні межі, мрії і справжні цілі. Ми стаємо гнучкішими і водночас менш схильними потурати забаганкам інших. Ми переживаємо загострене почуття незалежності і широких можливостей.