Зазвичай, коли йдеться про відмову від чогось, то насамперед нам спадає на думку відмова від вживання алкоголю чи наркотиків, цукру чи жирної їжі, кофеїну або нікотину. Корисно подивитися на відмову у контексті творчості дещо інакше. Наша істинна сутність — це те, заради чого ми відмовляємося від старого звичного життя, щоб повернути собі творчу енергію, якою ми до цього часу неправильно розпоряджалися.
Ми починаємо відкопувати свої поховані мрії. Це підступний процес. Деякі наші мрії надзвичайно крихкі та невловимі, і одне лише намагання струсити з них порох породжує величезну хвилю енергії, яка пронизує струмом усе наше єство. Як прикро! Як шкода! Як боляче! Саме на цьому етапі процесу відновлення ми робимо те, що Роберт Блай[4] назвав «зануренням у попіл». Ми оплакуємо себе такого, якого ми втратили. Ми зустрічаємо себе так, як би ми зустрічали коханого, який повернувся з довгої кровопролитної війни.
Щоб творче відновлення змогло відбутися, ми мусимо пережити час скорботи. Коли йдеться про самознищення тієї частини свого «я», яке звикло всім догоджати і з яким ми вже давно мирилися, то оплакування тут не уникнути. Наші сльози готують ґрунт для нашого подальшого зростання. Без цього творчого зрошування ґрунт може так і залишитися неродючим. Ми мусимо дозволити, щоб нас пронизав біль. Пам’ятайте, що це корисний біль; блискавка дарує світло.
Як дізнатися напевно, що ви зайшли у глухий кут у своїй творчості? Заздрість — ось чудова підказка. Може, ви заздрите якимось творчим людям? Чи, може, говорите собі: «Я б теж так міг зробити, якби лише…». Ймовірно, ви переконуєте себе у тому, що варто вам почати ставитися до свого творчого потенціалу серйозно, і ви перестали б:
• говорити собі, що вже надто пізно;
• чекати миті, коли у вас з’явиться достатньо грошей, щоб почати займатися улюбленою справою;
• переконувати себе, що коли у вас прокидається прагнення до більш творчого життя, то це у вас говорить винятково самолюбство;
• говорити собі, що мрії не мають значення, тому що це лише мрії, а мислити потрібно тверезо;
• боятися, що рідні і друзі думатимуть, ніби ви з’їхали з глузду;
• говорити собі, що творчість — це розкіш, і що потрібно бути вдячним за те, що маємо.
Коли ви вчитиметесь розпізнавати митця у собі, плекати і захищати його, ви позбудетесь болю і творчої скутості. Ви навчитеся розпізнавати власний страх і боротися з ним, зумієте позбуватися рубців від давніх емоційних ран і ставатимете все більш упевненими у собі. Ми обговоримо старі руйнівні уявлення про творчість і позбудемося їх. Під час роботи з цією книжкою у вас відбудеться інтенсивна цілеспрямована зустріч з власним творчим началом — з вашими внутрішніми невдахами і переможцями, бажаннями і страхами, мріями, надіями і тріумфами. Завдяки цій зустрічі ви відчуватимете піднесення, пригніченість, злість, страх, радість, надію, і врешті-решт свободу.
*** Мета мистецтва — не очищений інтелектуальний дистилят, а саме життя — насичене, чудове життя.
Ален Дрідс-Міссон Те, що лежить позаду нас і що лежить попереду нас, — незначні абищиці у порівнянні з тим, що лежить усередині нас.
Ральф Волдо Емерсон Основні методи
Творче відновлення засноване на двох визначальних методах: ранкових сторінках і творчому побаченні. Творче пробудження, скероване на довготривалі результати, вимагає постійного використання і одного, й іншого. Я зазвичай розповідаю про них на початку курсу, щоб мати можливість дати вичерпну відповідь на будь-які запитання, які можуть виникнути стосовно них. У цьому розділі я детально і ґрунтовно поясню ці два методи. Будь ласка, уважно перечитайте цей розділ і одразу починайте використовувати ці принципи.
(window.adrunTag = window.adrunTag || []).push({v: 1, el: 'adrun-4-390', c: 4, b: 390})
Ранкові сторінки Для того, щоб відродити своє творче начало, спочатку його потрібно знайти. Я прошу вас це зробити за допомогою, на перший погляд, безглуздої вправи, що зветься ранкові сторінки. Ви виконуватимете це завдання щодня протягом усіх тижнів цього курсу і, сподіваюся, після його закінчення також. Я вже виконую цю вправу протягом десяти років. У мене є студенти, які писали ранкові сторінки майже стільки ж часу, і тепер вони для них стали такою ж необхідністю, як дихання.
Джинні, письменниця і продюсер, вважає, що саме ранкові сторінки надихнули її на нові сценарії і завдяки їм вона змогла чітко спланувати нові телепередачі. «Тепер вони перетворилися для мене на своєрідний ритуал, — говорить вона. — Коли я займалася редагуванням своєї останньої передачі, я прокидалася о п’ятій годині ранку, щоб завершити їх перед тим, як іти на роботу».
Що ж таке ці ранкові сторінки? Простими словами, ранкові сторінки — це три сторінки звичайного письма, але тільки потоку свідомості: «О Боже, ще один ранок. Мені зовсім НІЧОГО сказати. Час би вже випрати штори. А я витягнула вчора випрану білизну з машинки? Сів метелик на травичку…». Їх також можна назвати не такою мудрою фразою, а просто «дренаж мозку», оскільки це одна з основних функцій цієї вправи.
Не існує неправильного способу писати ранкові сторінки. Ваша щоденна ранкова писанина не мусить бути мистецтвом. Її навіть необов’язково називати написанням зв’язного тексту. Я наголошую на цьому для не-письменників, які працюватимуть з цією книгою. Така «писанина» — це лише один із методів, інструмент. Ранкові сторінки — це лише водити рукою по аркуші паперу і записувати перше, що спаде на гадку, нічого більше. Не бійтеся написати щось надто дріб’язкове, надто сміховинне, надто безглузде чи надто дивацьке.
Ранкові сторінки зовсім не повинні мати розумний виклад, хоча інколи таке траплятиметься. Проте, ймовірно, це ніколи не станеться, і ніхто про це ніколи не дізнається — окрім вас. Виняткове право читати написані вами ранкові сторінки маєте лише ви. І навіть вам не варто перечитувати їх протягом приблизно перших восьми тижнів. Просто спишіть три сторінки і покладіть їх у конверт. Або спишіть три сторінки у записнику на спіралі і не переглядайте попередні сторінки. Просто спишіть три сторінки… і спишіть ще три сторінки наступного дня.
30 вересня, 1991 р… На вихідних ми з Домінікою ходили на річку Ріо-Ґранде, щоб пошукати жучків для її завдання з біології. Ми збирали водних комах і ловили метеликів.
Я змайструвала сачок, і ловити ним метеликів було досить просто, хоча бабки, на наше розчарування, виявилися спритнішими.
Ми не ловили тарантула, який прогулювався ґрунтовою дорогою біля нашого дому.
Ми лише провели його поглядом.
Іноді ранкові сторінки будуть списані радісними яскравими думками, але частіше вони будуть безладні, повні негативу і жалю до себе, з великою кількістю повторів, пишномовних фраз, дитинності, злості чи просто банальщини. От і чудово!
2 жовтня 1991 р… Я прокинулася, у мене боліла голова, я прийняла аспірин, і тепер мені трішки краще, хоча я ще досі погано почуваюся. Здається, я таки підхопила грип. Я вже розпакувала майже всі речі, але чайничок від Лаури, за якою я так сумую, ще досі не знайшовся. Хоч сядь та й плач…
Вся та абракадабра, сповнена злості і ниття, яку ви записуєте на ранкових сторінках, стоїть між вами і вашою творчістю. Хвилювання про роботу, домашні клопоти, якийсь підозрілий стукіт в автівці, дивний відблиск у погляді коханої людини — все це клубочиться у нашій підсвідомості і негативно впливає на наше життя. Вилийте свої переживання на папір.
