Труппа г. Млатковского*, управление ею, заботливость доставлять публике удовольствие видны и известны всему множеству посетителей театра; дело говорит само за собой. Вот доказательство, что старательность его оценивается самим начальством: дозволено выстроить в Харькове каменный театр навсегда. Конечно, ходатайствовавшее о том начальство имело ввиду более всего удовольствие публики, но при неосновательном содержателе едва ли бы приступило к устроению театра и не заботилось бы столько о поддержании его по всем частям.
Просим же посещать и новый, обширный, прекрасный, во всех отношениях достойный Харькова театр и тем показать попечительному даже об удовольствиях наших начальству, что мы с благодарностью принимаем это распоряжение.
Посещая часто театр, будем благодарны и г. Млатковскому за доставляемое старанием его нам не только удовольствие, но иногда, при способах, совершенное наслаждение. При постоянной поддержке, зная усердие и заботливость г. Млатковского, мы смело уверены, что театр наш год от году будет идти более и более к совершенству.
_____________________________
Примітки
(Текст «История театра в Харькове» і розташовані нижче примітки до нього представлено за виданням: Г.Ф. Квітка-Основ'яненко. Зібрання творів у семи томах. Том сьомий. Київ, «Наукова думка», 1981.)
История театра в Харькове
Вперше надруковано в «Прибавлениях к "Харьковскнм губернским ведомостям"» 1841 р., № 32-34, під назвою «Театр в Харькове». Передруковано в «Литературной газете» під назвою «История театра в Харькове», 1841, № 114, с. 453-456; № 115, с. 457-460, а також у виданнях: «Прибавленне к "Московским губернским ведомостям"» (1842 р., 30 мая, № 22) і журн. «Репертуар и Пантеон» (1842, кн. 12, с. 15-20).
Увійшло до зібрання: Сочинения Григория Фёдоровича Квитки. Под ред. А.А. Потебни, т. IV, с. 481-499.
Автограф невідомий.
Подається за публікацією в «Литературной газете».
С открытием в Харькове наместничества в 1780 году... — Харків став місцеперебуванням намісництва у 1781 р., хоча саме намісництво було створено 1780 р.
Кишенський Федір Іванович — харківський губернатор; перед приїздом до Харкова відав справами підлеглих Росії калмиків.
Тогда существовало училище… — Йдеться про навчальний заклад, на основі якого пізніше було створено першу харківську гімназію.
... комедиею Княжнина «Без обеду домой еду». — Повна назва комедії російського драматурга Якова Борисовича Княжніна (1742-1791) «Неудачный примиритель, или Без обеду домой еду».
«Князь-трубочист, трубочист-князь» — італійська комічна опера М.А. Портогаллі, російський переклад Івана Опанасовича Дмитревського (1734-1821).
... оставил знамёна орловского губернского Марса и предложил услуги свои харьковской Талии... — Тобто покинув військову службу і перейшов у театр. В античній міфології Марс — бог війни, Талія — одна з муз, богиня-покровителька комедії.
... оперы «Мельник»... — Мається на увазі комічна опера «Мельник, колдун, обманщик и сват» російського драматурга Олександра Онисимовича Аблесимова (1742-1783). Спочатку йшла з музикою М.М. Соколовського, а з 1792 р. — з музикою Є. І. Фоміна.
... для Анюты... — тобто на роль героїні комічної опери «Мельник, колдун, обманщик и сват», доньки мельника.
Сумароков Олександр Петрович (1717-1777) — російський поет и драматург — класицист, директор петербурзьких імператорських театрів.
«Вздорщица» — комедія на одну дію О.П. Сумарокова.
«Скупой». — Тут, очевидно, йдеться про комічну оперу Б.Я. Княжніна, музику до якої написав композитор В.О. Пашкевич (1742-1797). П'єса вперше була поставлена в Петербурзі в 1782 р. З кінця XVIII ст. під такою ж назвою на російській сцені йшла однойменна комедія Ж.-Б. Мольєра в російському перекладі Івана Кропотова.
Верьовкін Михайло Іванович (1732-1795) — директор Казанської гімназії, драматург і перекладач, член Російської Академії наук (з 1785 р.).
... к «Недорослю»... — тобто до комедії Д.І. Фонвізіна.
«Два охотника» — комічна опера на одну дію французького драматурга Ансома, російський переклад І. О. Дмитревського.
«Говорящая картина» — комічна опера французького драматурга і композитора Андре-Ернеста Модеста Гретрі (1741-1813).
«Добрые солдаты» — комічна опера російського поета і драматурга-класициста Михайла Матвійовича Хераскова (1733-1807), музику до якої написав капельмейстер імператорського театру Г. Раупах.
«Сбитенщик» — трьохактна комічна опера Я.Б. Княжніна; музика французького композитора Жана Бюлана, що жив у Росії (р.н. невід. — пом. 1821).
Форо (Фора). — В театрах XVIII — першої половини XIX ст. вигук схвалення.
«Несчастье от кареты» — комічна опера Я.Б. Княжніна спрямована проти галломанії; музика В.О. Пашкевича.
«Розанна и Любим» — комічна опера російського драматурга Миколи Петровича Ніколєва (1758-1815); музика російського композитора, італійця за походженням, М. Керцеллі.
«Любовная ссора» — комедія А. Н. Бухарського, наслідування Ж.-Б. Мольеру.
«Аркас и Ириса» — комічна опера російського поета і драматурга Майкова Василя Івановича (1728-1778); музика М. Керцеллі.
Тупей — вид зачіски (підбитий спереду чуб).
Рокамболь, ломбер — види картярської гри.
Константинов Трохим Васильович (серед. XVIII ст. — після 1798 р.) — колишній актор імператорського театру, який разом із П. О. Плавильщиковим (1760-1812) в 1793-1795 рр. виступав в амплуа героя. У Харківському театрі, куди поступив 1795 р., Т.В. Константинов вперше ввів антрепризу, розширив зв'язки провінційних акторів з майстрами московської сцени.
«Тщеславный» — п'єса Детуша.
«Минхемы, или Близнецы» — комедія французького драматурга Ж.-Ф. Реньяра (1655-1709). На російській сцені йшла в перекладі Василя Гнатовича Лукіна (1737-1794).
«Братом проданная сестра» — п'єса маловідомого російського драматурга Дмитра Володимировича Єфім'єва (пом. 1804) (точна назва: «Преступник от игрьі, или Братом проданная сестра». Комедия в 5 действиях).
«Хвастун» — комедія Я Б. Княжніна.
«Беверлей» — трагедія в 5 діях німецького письменника Є. Мура, яка йшла на російській сцені в перекладі І.О. Дмитревського, здійсненому не безпосередньо з оригіналу, а з французької переробки Сорена.
Один из служивших тогда у нас чиновников... — Очевидно, мається на увазі губернський чиновник Микола Іванович Шредер, який з 1808 і приблизно до 1812 р. керував Харківським театром. Згодом тамбовський віце-губернатор.
