ті багатії, хто признав криваві доходи в своїх податкових деклараціях.
Після будь-якої війни країна-переможець отримує додаткову територію – вона просто бере її. Ця територія якраз і експлуатується цією невеликою групою, яка заробила долари на війні. Звичайні люди за це платять власним рахунком – безлічі нових могил, покалічені тіла, зруйновані душі, розбиті серця і будинки, економічна нестабільність, депресія і супроводжуючі її страждання, податки, що руйнують життя багатьох поколінь.
«У світі сьогодні (на 1935 рік і за особистими підрахунками Батлера, хоча насправді солдатів було набагато більше) 40 мільйонів озброєних чоловіків, а наші державні діячі та дипломати нахабно кажуть, що війна не затівається. Серйозно? Невже ці 40 мільйонів чоловіків натреновані, щоб бути танцюристами? » [15]
У 1904 році, коли воювала Росія та Японія, Смедлі нагадує, що Сполучені Штати зрадили своїх «старих товаришів» та підтримали Японію. Банкіри США взяли під свій контроль країну, де сходить сонце. Під час Другої світової війни вже Японія стала ворогом для США.
Політика «відкритих дверей» для Китаю приносила США 90 млн. доларів на рік. На Філіппінських островах штати втратили 600 млн. доларів за 35 років і в той же час, американські банкіри, промисловці та спекулянти мали там приватних інвестицій на 200 млн. доларів. Саме для того, щоб ці шахраї врятували китайську торгівлю та захистили свої приватні інвестиції на 200 млн. доларів на Філіппінах, прості американці повинні ненавидіти японців та йти на війну – війну, яка буде коштувати мільярди доларів та сотні тисяч життів американців.
Звичайно, при таких втратах буде прибуток, що все заповнює – будуть збиті статки. Будуть збиті мільйони і мільярди доларів. Але небагатьма. Виробниками споряджень. Банкірами. Будівельниками кораблів. Промисловцями. Пакувальниками м'яса. Спекулянтами. У них все буде добре. Так, вони готуються до чергової війни. Чому б і ні? Вона платить високі дивіденди ». [15]
Батлер демонструє в своєму трактаті вражаючу статистику. Сім'я Дюпонів, виробників пороху в США в період з 1910 по 1914 роки отримувала прибуток в 6 млн. доларів на рік. Дохід сім'ї в період війни, з 1914 по 1918 склав 58 млн. Доларів на рік. У десять разів більше звичайного часу, більш ніж на 950%.
Звичайно, подібні цифри закономірні, але коли відбувається реальна війна – люди про це думають в останню чергу. Про цифри думають ті, хто не бере участь у війні – люди ж думають про ненависть, злість, про горе і наслідки. Прикладів маса. «Візьміть невеликі сталеливарні компанії, які патріотично призупинили виробництво рейок, щогл і мостів на догоду військової продукції. Їх щорічний дохід в 1910-1914 роках становив приблизно $ 6 млн. Потім прийшла війна. І, як лояльні громадяни, Bethlehem Steel незабаром перебудувалися на виробництво озброєнь. Їх дохід в 1914-1918 роках в середньому становив $ 49 млн. на рік ».
Прибуток – ці невеликі доходи в 20, 250, 1500 відсотків, що приносять звичайні жителі, оплачуючи їх у вигляді податків. Банкіри маніпулюють рахунками, спекулянти грають на нервах і переживаннях звичайних людей. Але більше всіх платить солдат – своїм життям, своїм майбутнім, своєю родиною.
Солдати – це хлопці зі звичайним світоглядом, які були забрані з полів, з установ, заводів і навчальних закладів та поставлені в стрій. Там їх переробили; їх заново виготовили; щоб вважати, що вбивство – це в порядку речей. Їх поставили пліч-о-пліч і, завдяки застосуванню масової психології, вони повністю змінилися. «Ми використовували їх кілька років, і натренували їх для того, щоб вони зовсім нічого не думали про вбивство або про те, що значить бути вбитим». [15]
Підводячи підсумок, Смедлі Батлер написав про три кроки, які необхідно вжити, щоб позбутися від війни: ліквідувати військові прибутки; дозволити молоді, яка буде тримати зброю, вирішувати, бути на війні чи ні; обмежити військові сили для цілей оборони (точніше, повністю від них позбутися).
«Я не настільки дурний, щоб вірити, що війна вже в минулому. Я знаю, що люди не хочуть війни, але безглуздо говорити, що нас не втягнуть в чергову війну».
Кожна країна в секреті вивчає і вдосконалює нові й найстрашніші види повного знищення своїх ворогів. Так, кораблі будуть продовжувати будуватися, так як кораблебудівники повинні мати прибуток. І знаряддя будуть продовжувати виконуватися, і порох, і гвинтівки будуть випускатися у великих кількостях, так як виробники обладнання повинні зробити величезні доходи. І солдати, звичайно, повинні одягати уніформу, так як виробники уніформи теж повинні мати свої доходи від війни.
Але перемога чи поразка будуть залежати від умінь і винахідливості наших вчених.
Якщо ми змусимо їх працювати над створенням отруйних газів і все більш і більш жорстоких машин і вибухових речовин для руйнувань, то у них не залишиться часу для корисної роботи на процвітання країни. А якщо ми змусимо їх робити корисну роботу, то ми всі зможемо зробити більше грошей з миру, ніж з війни – і навіть виробники зброї ». [15]
Таким чином, уряд продовжує за допомогою ЗМІ налаштовувати людей один проти одного, заробляти гроші на їх стражданнях, покращувати економічні показники країни. Насильство і війни приносять не тільки величезне горе в реальній обстановці, а й, що частіше, в доступному для огляду майбутньому. Наслідки незчисленні: поведінка людей, духовна і моральна культура, формування цінностей і заміна референтів. Варто лише почитати звіти ЮНІСЕФ про дитяче насильство в світі за 2017 рік, щоб зрозуміти – наскільки глобальні проблеми ми маємо, про які не знаємо і обходимо стороною. Навіть благодійність, яка сьогодні покликана полегшити життя людей, є гуманітарною маскою, що приховує оскал економічної експлуатації. Але ми в це не віримо – як я вже згадував, це «щаслива свідомість». Рішенням проблем – віх розвитку капіталізму, звичайно, є думка про створення нової системи, думка про утопію. Але, скоріше за все, в майбутньому будуть або відбуватися нові війни, або всі, хто тут і зараз заправляє капіталістичною системою, зникнуть – і на заміну їм прийде суспільство розумних, свідомих і співчутливих людей, об'єднаних єдиною метою – збільшенням добробуту нашої планети.
Гобсек виходить на полювання
Пам'ятаєте старого, цинічного і жадібного лихваря Гобсека? Того самого, з твору Оноре де Бальзака. Так ось: сучасна банківська система, на якій ґрунтується весь фінансовий світ, а з ним – і вся економіка, це і є Гобсек. Тільки більш розмитий і масштабний образ, що являє собою величезний бізнес, який бажає контролювати інші бізнес-процеси. Гобсек був настільки жадібним, що абсолютно нічого не робив зі своїми грошима. Але, на відміну
