і навісити лапшу на вуха, навіть якщо ваш проект будинку непрактичний або ви малюєте потворні картини. Куди важливіше плекати і всіляко догоджати – як роботодавцю, так клієнту або споживачу. Він купить смартфон вашої компанії, якщо почує захоплені відгуки про свою велич (разом з цим смартфоном).
Ілюзія процвітання привела до того, що кожна людина стала чужою для себе. Психолог Еріх Фромм у своїй роботі «Людина самотня» зазначає, що долею окремої людини при капіталізмі стало відчуження. Певний тип життєвого досвіду, при якому людина відстороняється від себе. Вона перестає бути центром власного світу, господарем своїх вчинків – навпаки, ці вчинки та їх очікуваний результат підпорядковують її собі, людина їм підкоряється і, найчастіше, перетворює їх в якийсь культ. Прикладом може служити масова залежність від соціальних мереж, де фотографія або повідомлення може служити не тільки способом творчого вираження, а й необхідним елементом прислуговування самовдоволенню. [14]
Відчуження присутнє практично скрізь – у ставленні людини до її праці, до предметів і речей, до держави, людей і до самої себе. Завдяки капіталізму людина своїми руками створила світ унікальних речей, який управляється за допомогою складного соціального механізму. На думку Фромма, це творіння тепер стоїть над людиною і пригнічує її, людина більше не відчуває себе творцем. Відтепер їй протистоїть її ж власна сила, втілена в створених нею речах.
Людина, що працює в сфері виробництва, перетворюється на такий собі економічний атом, який танцює під дудку управління. Тут твоє місце, а он там ти будеш сидіти; твої руки повинні рухатися на х дюймів в радіусі у; час руху – стільки-то часток хвилини. У міру того, як плановики, аналітики, економісти все більше позбавляють робочих права вільно мислити і діяти, праця стає все більш одноманітною і бездумною. Робітникові відмовляють в самому житті: будь-яка спроба аналізу, творчості, всякий прояв допитливості, всяка незалежна думка ретельно виганяється – і ось неминуче робочому залишається або втеча, або боротьба; його доля – байдужість або жага руйнування, психічна деградація. [14]
Керівники відчувають аналогічне відчуження. Вони керують не підприємством, а всього лише однієї його частиною, але і вони точно так само відчужені від результатів своєї діяльності, тому що не відчувають її як щось конкретне і корисне. Завдання менеджера – лише з прибутком вжити капітал, вкладений іншими. Керівник, як і робітник, як і всі інші, має справу з безликими гігантами: з гігантським конкуруючим підприємством, з гігантським національним і світовим ринком, з гігантом-споживачем, якого треба спокушати і спритно обробляти, з гігантами-профспілками і гігантом-урядом. Всі ці гіганти немов би існують самі по собі. Вони зумовлюють дії керівника, вони ж направляють дії робочого та службовця. [14]
Існує міфічна думка, якщо людина буде споживати більше речей, і до того ж кращої якості, вона стане щасливішою, буде більш задоволеною своїм життям. Спочатку споживання мало певну мету – задоволення. Тепер воно перетворилося на самоціль. Тепер акт покупки став примусовим в свідомому і несвідомому рівнях, ірраціональним – він просто самоціль і загубив майже будь-який зв'язок з користю або задоволенням від купленої речі. Купити наймоднішу дрібничку, найостаннішу модель – ось межа мрій кожного; перед цим відступає все, навіть жива радість від самої покупки.
Ми самі створюємо свої громадські (сім'я, освіта, держава) і економічні (форми власності, банки, гроші) інститути, але в той же час легко і невимушено відхиляємо будь-яку відповідальність за це і з надією або з тривогою чекаємо, що принесе нам «майбутнє ». У законах, які правлять нами, втілені наші ж власні дії, але ці закони стали вище нас, і ми – їх раби. Гігантська держава, складна економічна система більше не підвладні людям. Вони не знають упину, їх керівники подібні вершнику на коні, закусивши вудила: він гордий тим, що всидів у сідлі, але безсилий направити її біг. [14]
Які ж взаємини сучасного споживача з його однодумцями? Це відносини двох абстракцій, двох живих машин, що використовують один одного. Роботодавець використовує тих, кого наймає на роботу, торговець використовує покупців. У наші дні в людських відносинах не часто знайдеш справжню любов чи ненависть. Мабуть, в них переважає чиста зовнішня дружелюбність і ще більш зовнішня порядність, але під цією видимістю приховується відчуженість і байдужість. І чимало тут і прихованої недовіри. [14]
У світі споживання підміняються слова і їх значення, виключаються поняття і на їх місцях з'являються нові. Коли людині говориш про рівноправність, як правило, під цим розуміється однаковість. Сьогодні люди вважають, що якщо вони не схожі один на одного, то вони не рівні. Тому що людину, перш за все, звикли зіставляти з річчю – найчастіше несвідомо. Рівність – це доступ до ресурсів та можливостей, відсутність влади і суперництва. Однаковість – це особистий вибір кожного, це спосіб виробництва, при якому з конвеєра сходять ідентичні товари.
Те ж саме можна сказати стосовно поняття щастя. Сьогодні щастя – це величезний супермаркет з нескінченним потоком нових безкоштовних товарів. Щастя – це безтурботність, відсутність будь-якої відповідальності як за себе і свої вчинки, так і за людей, що живуть поруч. Звісно, ми продовжуємо говорити довгі промови, тим самим влаштовуючи самим собі свідому пастку. Ми й справді готові повірити в те, що внутрішнє «я» унікальне, що на вигляд плоска індивідуальність таїть в собі цілі художні світи. Людина прагне лише до здобуття свободи – від грошей, від обставин, від обумовлених кордонів самовираження. І поки вона проходить крізь терни структурованої відокремленої від неї системи, вона встигає по кілька разів збожеволіти і повернутися назад – в щасливу, віруючу в краще майбутнє, свідомість. [14]
Як сказала мені одного разу одна дуже важлива для мого життя людина: «Звідки ти знаєш, що твої погляди вірні? Ти ж точно так само можеш помилятися». Знаю, бо практично кожен, хто чує подібні ідеї, всіляко намагається чинити опір. Чим не продукт системи.
Те, що рятує наш світ
Згідно віршам, кінофільмам, словам з пісень.
Відносини між людьми при капіталізмі частіше нестійкі і засновані на взаємовигідній співпраці. Якщо підприємство розраховує отримувати прибуток в довгостроковій перспективі, то відносини між конкретними людьми в конкретному середовищі орієнтовані на короткострокову перспективу.
Так відбувається з ряду причин. Суспільство при капіталізмі розвивається з позамежною швидкістю – змінюються пріоритети, одні цінності приходять на зміну іншим, застарівають прихильності, мода вносить корективи у смаки і переваги. Ми щомісяця можемо міняти телефони, навушники, одяг, раціон харчування. Не дарма двадцять перше століття стає століттям технологій: вже сьогодні смартфон може замінити друга,
