Провiвши дружину до свого котеджу, Девiд попрямував по гравiєвiй дорiжцi у бiк адмiнiстративного центру - великої скляної призми, на пласкому даху якої виднiвся вертолiт. Гравiй шурхотiв пiд ногами заспокiйливо, та думки в Девiда були тривожнi.
Передчуття не обмануло вченого. Обличчя боса, що сидiв за своїм величезним полiрованим столом, було похмуре, перед ним лежала газета, по якiй вiн водив важким, олов'яним поглядом. Навiть вiвчарка, з якою той не розлучався, злiсно блимнула на Девiда янтарним оком. Двоє прибульцiв - один у вiйськовому, другий у цивiльному - сидiли в крiслах бiля столу i, як по командi, повернули голови, пильно дивлячись на Девiда. Генерал з одутлим обличчям стояв бiля вiкна, то поглядаючи на два дзьобастi крани, що застигли бiля причалу, то позираючи на боса.
Привiтавшись порухом голови, бос вiдсунув од себе газету:
- Я так i знав, що будуть неприємностi...
- Що сталося? - стурбовано запитав Девiд, пiдходячи до столу.
- Почитайте, що ця ваша лаборантка накоїла... Недаремне секретна служба...
"Нарештi! - подумав Девiд, узявши газету. - Нарештi Вiра дала про себе знати!"
На першiй сторiнцi палахкотiв надрукований червоним заголовок: "Супербомба в расистiв Пiвденної Республiки!"
Девiд неквапно сiв у крiсло, поклав ногу на ногу i почав читати, удаючи з себе спокiйну людину.
Бос вийняв з коробки сигару, малесенькими ножицями надрiзав її й запалив. Той, що в цивiльному, розклав на столику свою апаратуру портативний магнiтофон i два фотоапарати. Вiйськовий, не дiждавшись запрошення, простягнув руку до коробки з сигарами, намацав одну, але ножицями не скористався - вiдкусив кiнчик, наче бритвою вiдтяв. Бос вишкiрився й подав йому запальничку.
А Девiд читав, i жоден м'яз не ворухнувся на його лицi.
"Ми зустрiлися з Вiрою в кабiнетi головного лiкаря. Небезпека для її зору вже минула. Я задав їй лише одне запитання:
- Що бачили вашi очi на тому островi, вiд чого мало не ослiпли?
Вiра спохмурнiла, злякано озирнулася навколо. Лiкар, лагiдно усмiхнувшись, нагадав, що вона перебуває не в Пiвденнiй Республiцi i може говорити вiльно.
Дiвчина, зрештою, опанувала себе i розповiла вражаючi речi. Так званий дослiдницький центр на островi Сирен - це замаскована вiйськова база, де в умовах найсуворiшої секретностi вiдомий фiзик Девiд Кiнг створює для Пiвденної Республiки бомбу страхiтливої руйнiвної сили. Нещодавно була випробувана маленька модель цiєї супербомби. Гора, на якiй поставили мiнiатюрний пристрiй, зникла за кiлька секунд, наче її там i не було. Пiсля випробування лабораторiя професора Девiда Кiнга повинна розпочати виробництво бомби запроектованої потужностi. В матерiалах i устаткуваннi на островi нестачi немає - все доставляється на першу вимогу Кiнга як морським, так i повiтряним шляхом.
На запитання, що саме трапилося з нею, Вiра сказала, що зайшла в небезпечну зону випадково, бо зовсiм не сподiвалася, що буде такий катаклiзм; вiд епiцентра вибуху вона перебувала щонайменше як за кiлометр... Якi ж новi фiзичнi явища вiдкрив професор Кiнг? Вiра розповiла, що робота в лабораторiї органiзована так, що кожен виконує лише певнi операцiї, якi не дають нiякого уявлення про загальну картину. До того ж секретна служба тримає пiд пильним наглядом кожен крок не лише наукового персоналу, а й усiх робiтникiв, навiть тих, що на пiдсобних роботах.
З усього, що розповiла Вiра, стає цiлком ясно, що уряд Пiвденної Республiки знехтував мiжнародну угоду про повне роззброєння i таємно нарощує воєнний потенцiал".
Дочитавши, Девiд мовчки поклав газету на стiл. Бос пiдвiв зiжмакане обличчя i, ледве стримуючи роздратування, спитав:
- Що ви на це скажете?
Девiд пройшовся по кабiнету. Вiвчарка наставила вуха i повела за ним очима, звiсивши червоного язика.
- Що ж тут можна сказати? - нарештi обiзвався Девiд. - Дурне дiвчисько.
Бос простяг руку з сигарою до попiльницi, але попiл упав на стiл.
- А ви за неї ручилися, Девiде. I скромна, й тиха - справжня тобi овечечка. А вона, бач, що намекала!
- Ви вважаєте, що можуть бути неприємностi?
Бос промовчав, за нього докинув генерал:
- Ого! Ще й якi!
- Але це ж... - Девiд поглянув на незнайомцiв, що уважно стежили за ним.- Це ж несерйозна балаканина молодої дiвчини. Дивно, що така солiдна газета...
- Правильно, - пiдхопив бос. - Несерйознi, безпiдставнi закиди. I їх треба спростувати, просто висмiяти. Це ось кореспондент радiо... - бос пiдсунув до себе вiзитну картку, - i нашої найбiльшої газети...
Цивiльний пiдвiвся з крiсла й подав ученому руку:
- Фоксi. Я хотiв би поставити вам кiлька запитань.
Девiд кивнув головою, Фоксi тiєї ж митi клацнув умикачем i пiднiс на рiвень обличчя мiкрофона.
- Ми на островi Сирен, де, як твердить "Ауе таймс", вiдкрито фiлiю пекла, пробачте, лабораторiю по випуску якихось супербомб, що здатнi знищувати цiлi континенти. Бiля нашого мiкрофона вчений-фiзик доктор Девiд Кiнг. Скажiть, будь ласка, якi дослiдження провадяться тут пiд вашим керiвництвом?
- Усiм вiдомо, - почав Девiд, прокашлявшись, - ще розвиток сучасної цивiлiзацiї серйозно гальмується енергетичними ресурсами. їхнє скорочення продовжує збiльшуватись. Перед нами постала проблема нових джерел енергiї. Саме цю проблему i розробляє наша лабораторiя.
- А що то за страхiтливий "катаклiзм", який так нажахав бiдолашну дiвчину?
- Було проведено пробне вивiльнення нового виду енергiї. Саме випробування пройшло без похибок, i ми дуже шкодуємо, що лаборантка Вiра зазнала травми. Але при наукових дослiдженнях трапляються й трагiчнi випадки.
- До речi, ця лаборантка - гарна дiвчина?
- Я зовсiм не маю часу розглядатись на дiвчат.
- До того ж ви, певне, ще й одружений?
- Так.
- А як ваша дружина ставилась до Вiри? Чи не ревнувала?
- Не знаю, праця не дає менi можливостi провадити такi спостереження.
- А що ви скажете про страхи щодо супербомби?
На високому чолi у Девiда зiбралися зморшки.
- Побоювання може викликати всяка енергiя... Небезпека загрожувала навiть при винайденнi сiрникiв, адже за теорiєю ймовiрностi сiрниками можна запалити увесь свiт!
- Дотепно сказано! Отже, i вашi "сiрники" не бiльш небезпечнi...
- До того ж ми вийшли з дитячого вiку i вже не граємося з вогнем.
- Авжеж, ви маєте цiлковиту рацiю.
Девiд усмiхнувся:
- Мати рацiю - замало. Треба ще мати її i не передчасно i не запiзно.
- Слушно сказано!
- У вас будуть ще якiсь запитання? Бо я хотiв трохи попляжитись.
- Здається, все. Дякую.
Кореспондент вимкнув магнiтофона, швидко вхопив фотоапарат, зробив кiлька знiмкiв.
Бос викликав охоронця i наказав провести кореспондента до бару.
- А що ви скажете нам? - з притиском промовив, обiпершись обома лiктями об стiл. Помiтивши запитливий погляд ученого, кивнув: - Познайомтеся. Це радник прем'єр-мiнiстра з питань оборони.
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
