З динамiкiв звучав такий характерний, такий милий Еолi голос:
- "...Це явище потребує дослiдження. Але насамперед треба виправити курс "Вiкiнга". Енергетичним резервом ми ще не користались... Вiн якраз i призначений на випадок непередбачених, несподiваних обставин. Якщо немає заперечень, прошу всiх негайно зайняти свої мiсця, антиперевантажнi костюми - обов'язково. Черговий пiлот i штурман лишаються тут. Нарада закiнчена".
"Ну, от, - з полегшенням подумала Еола, - вiн абсолютно нi в чому не винен, чесний i чистий перед колективом".
Алк стояв нi в сих нi в тих, розводив руками i винувато посмiхався, мовляв, що хочете, те й думайте.
Раптом Нескуба зробив кiлька крокiв уперед i сказав:
- У записi нiчого такого нема, бо пiд час наради про це не було мови. Але товариш Алк має рацiю: я був задрiмав. Може, це сталось пiд впливом гравiтацiї, та факт залишається фактом - я не вiдразу помiтив покази приладiв...
"Що вiй робить?! - жахнулася Еола, подалася вперед, стиснувши руки в кулачки - аж пальцi побiлiли. - Хто його тягне за язик?!"
- Отже, провину визнаю i не хочу уникати вiдповiдальностi, - Нескуба випростався. Дивився в зал уже не примруженими, а широко розплющеними очима чесної людини, готової до всього. За тi пiвтора десятка хвилин, що вiдтворювався запис, вiн магiчно змiнився, зараз це був зовсiм iнший чоловiк - зiбраний, рiшучий, натхненний. Наче прозирав далеко за обрiй часу i бачив те, про що всi iншi й не здогадувались.
"Боже, який вiн гарний! - думала Еола. - Таким я його ще нiколи не бачила... Цiкаво, чи вiн хоч здогадується про це?"
- Обов'язки капiтана передаю астронавiгаторовi першого рангу штурмановi Павзевею, - провадив далi Нескуба. - А тепер продовжимо розгляд.
Павзевей, мiцної статури чоловiк у вишуканiй штурманськiй формi з золотими позументами, одразу пiдвiвся i почав прокладати собi шлях до виходу серед вируючого гурту. Очевидно, поспiшав до капiтанського пульта. Лакований козирок елегантного кашкета затiняв йому лице, i не можна було помiтити, чи вiн радий з такого несподiваного пiдвищення, чи навпаки - засмучений.
Кiлька хвилин стояв такий галас, що годi було щось розiбрати. Присутнi, наче змовившись, говорили всi разом, щось вигукували, не слухаючи один одного. Помахи рук, розчервонiлi обличчя, розкритi роти, - Еола аж очi заплющила, щоб не бачити цiєї веремiї. Сидiла оглушена i нiяк не могла прийти до тями. Були моменти, коли їй здавалося, що все це - важкий сон, що ось вона прокинеться - i все буде так, як слiд. Справа Не-скуби? Кошмар! Он уже обирають суд. Алк- громадський обвинувач?! Та що ж це дiється? Якийсь масовий психоз...
Кожна клiтина її мозку обурювалась, протестувала.
"Доле! - шепотiла вона, затуливши обличчя долонями, - хоч наостанку зжалься над нами... Ну, чому в складнiй системi Свiту нам випала отака нещаслива Доля?"
Опустивши руки на колiна, зiтхнула, вибачливо, уже спокiйно подумала: "Мабуть, Доля дiє за законом великих чисел, а цьому законовi нема дiла до моїх переживань".
Поступово оговталась, i до її слуху почало доходити те, що тут вiдбувалось.
Алк наполягав на застосуваннi додатку до "Iнструкцiї".
"В пасажири - це ж для такої дiяльної натури... - Еола знову вiдчула гостру зненависть до бiолога.- Затятий, запеклий. I сам же не уникне... Пропаде в своїй оранжереї, вiдлюдько..."
Громадським захисником Нескуби виступав Iлвала. Вiн почав з того, що пiддав сумнiву юридичну силу додатку. Хiба вищi iнстанцiї, якi складали i затверджували "Iнструкцiю" на Землi, санкцiонували цей додаток? Вони не могли цього зробити, бо додаток внесено до "Iнструкцiї" пiсля того, як зв'язок з планетою вже був давно перерваний. А в самiй "Iнструкцiї" немає пункту, що дозволяв би доповнювати чи змiнювати її.
- Хiба ж не ясно, що це - самодiяльнiсть? - Iлвала обвiв поглядом зал, нiби намагаючись заглянути кожному в очi. - Самодiяльнiсть чистої води. Тодi можна спитати: навiщо ж потрiбно було город городити? А я вам скажу: психологiчно цей додаток виправдав себе, дисциплiна змiцнiла, виконання обов'язкiв стало ретельнiшим, вiдповiдальнiсть зросла. Отже, додаток цей виключно психологiчний захiд.
- Вiдповiдальнiсть... - кинув реплiку Алк. - Приклад показав сам капiтан!
- Тепер друге, - продовжував Iлвала, не звертаючи уваги на реплiку, нiби й не чув її, - вина капiтана Нескуби не встановлена, не доведена...
- Вiн сам визнав!
- Його визнання "провини" не є доказом. Це тiльки свiдчення його скрупульозної чесностi перед собою i перед колективом. Безперечно, позначився i психологiчний фактор: нетовариськiсть, несолiдарнiсть, навiть антипатiя з боку деяких колег, незрозумiла й нiчим не виправдана ворожiсть. Я переконаний, що капiтан зробив свою наяву, перебуваючи в стресовому станi.... (Еола, кинувши на Нескубу тривожно-сторожкий погляд, помiтила, що вiн ворухнувся, нiби хотiв щось сказати, але передумав i продовжував сидiти, трохи схиливши голову). Бо фактично за ним нiякої вини немає. Рухом корабля керує електронiка, чергування ж встановлено на випадок аварiйних пошкоджень.
- Значить, винна електронiка? - насмiшкувато обiзвався Алк. - Давайте засудимо її!
- Не треба блазнювати, Алче. Ми перебуваємо в такому становищi, коли згуртованiсть, монолiтнiсть колективу потрiбна як повiтря.
- Я прагну справедливостi, лише справедливостi! - вигукнув Алк i обвiв поглядом своїх однодумцiв, шукаючи пiдтримки. Але всi сидiли мовчазнi, непорушнi, мовби закам'янiлi.
- А хто тут не прагне справедливостi? - пiдвищив тон Iлвала. - Всi ми прагнемо! Та щоб дiйти до iстини, треба облишити демагогiю й ступити на шлях правди. Чому не спрацювала електронiка? - Ось запитання. Перевiркою встановлено: програма не враховує тяжiння як небезпеку. Точнiше кажучи, гравiтацiйне поле, в яке ми потрапили, програмою не передбачене та й не могло бути передбачене. Ми ще далеко не все знаємо про матiнку-природу i не в спромозi увiбгати її нi в яку перфокарту. Структура космосу така неймовiрно складна, що й помислити важко. Ось у чому суть, iстина i справедливiсть! Nuda veritas* - казали римляни. - Iлвала передихнув, зробив паузу, а тодi сказав: - Я пропоную припинити цю справу як необгрунтовану i бездоказову. Сподiваюся, що ми всi проголосуємо за цiлковите довiр'я капiтановi.
______________ * Гола правда (лат.).
"Ну, от i все, - полегшено зiтхнула Еола. - Кому ж не ясно, що це iнтрига психа, очманiлого в оранжереї, озлобленого типа? Нескуба вчинив злочин! Тiльки хвора уява могла таке виплодити. I це переконливо довiв Iлвала..."
Нескуба зiйшов з помосту i мовчки сiв бiля неї,
Нервове напруження спадало, проте тривога чомусь не зникала. Крижина страху, якогось невиразного побоювання, крихiтна скалка отам у грудях нiяк не хотiла танути, обдавала холодом серце. Невиразне, ледь вловиме передчуття бiди тонким туманцем застилало свiдомiсть. Невже це ще продовжиться? Звiдки така затята злiсть у цього Алка? Що поганого зробив йому Нескуба? О боже, пошли цьому Алковi сердиту, сварливу дружину! Якось вiн фiлософствував: "У нас немає сторiн свiту. Де пiвнiч, або пiвдень, або схiд, чи захiд? Усе перемiшалося, i простiр цей, без орiєнтирiв, без певних знакiв,- що це за простiр? I от вiн накинув на нас зашморг". Злякався за своє iснування. Тодi вона тiльки здивувалася, а тепер бачить, що усе йому в головi перемiшалося.
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
