- Ми вискочили звiдти... - нiяково сказав Лойо Майо, вiдступаючи вiд Нескуби. - Розумiєте - вискочили через горловину так званої чорної дiрки, так що... нам безпосередньо загрози... поки що... Не треба хвилюватися...
"Це вiдкриття травмувало капiтанову психiку, - подумав астроном, - бач, як зреагував... Не треба було так прямо... як лазером у голову... Може, викликати Iлвалу?"
- Я не хвилююсь, - сказав капiтан. - Але ж ви самi кажете: явище парадоксальне... Ну, гаразд, iдiть уже вiдпочивати, а зорi... зорi тим часом ще можуть висипатись iз тiєї гравiтацiйної пастки, i все стане на свої мiсця.
Лойо Майо позадкував до виходу, пiдозрiливо поглядаючи на капiтана. Здогадався, що той думає про нього, i це тiльки пiдтвердило його власне припущення про капiтанову психiку: адже божевiльнi вважають хворими всiх, окрiм себе.
- Так, так, - бурмотiв астроном, - ви теж вiдпочиньте... Усi ми перевтомилися до краю.
Нескуба iшов за ним до самiсiнького виходу, заступаючи собою екран, i все непокоївся: "Хоча б вiн не помiтив зоряного скупчення, хоча б не помiтив..." Зачинивши масивнi дверi, зiтхнув, провiв долонею по чолу i повернувся на своє мiсце до пульта. Чорне фото, принесене астрономом, чомусь непокоїло, муляло око, i вiн рiзко вiдсунув його вбiк. Яка нiсенiтниця Метагалактика в елементарнiй часточцi! Велетенська маса замкнула простiр... А промiнчик? Як вiн мiг вирватись? Оце нафантазував! Гра хворої уяви i бiльше нiчого...
Перевiв погляд на оглядовий екран i аж усмiхнувся. Ось вiн - Всесвiт! Виринає нова Галактика, а вiн плете про якусь елементарну часточку... Ну, ясно - звихнувся бiдолашний.
Нескуба з'єднався з каютою Iлвали, та психолога не було. Передав радiовиклик по всьому кораблю, i хвилин через десять Iлвала з'явився.
- Поглянь, - капiтан вказав на чорне фото i пiдсунув лупу. - Це принiс Лойо Майо.
В очах Iлвали мигнув усмiх.
- Знаю, я оце був у нього.
- Ну, як вiн?
- Тривожиться, що травмував твою психiку.
Тепер i Нескуба засмiявся, його широка, як вiяло, борода задрижала.
- Який же ти ставиш дiагноз? Чи не pseudologia fhantastika?* Шкода, якщо такий учений...
______________ * Фантастична псевдологiя (грецьке) - розповiдь про подiї, яких не було в дiйсностi, при щирiй переконаностi в їх iстинностi.
- Не квапся з висновком, Гордiю. - Iлвала сiв поруч капiтана, повертiв фотографiю в пальцях. - Це ж документальний знiмок, i вiн мiстить iнформацiю...
- Яку? - прохопився Нескуба. - Про що?
- Про структуру Всесвiту. Нескуба вирячив на нього очi:
- Що тут дiється! I ти тiєї самої спiваєш?
- Бачиш, капiтане, вони там, в обсерваторiї, не припиняли спостережень нi на мить. Чому ж не довiряти...
- Ось чому! - Нескуба рiзким рухом правицi вказав на оглядовий екран, де було добре видно зоряне скупчення. Та на Iлвалу це не справило враження.
- Я не астроном i не фiзик, отож дискутувати з тобою не збираюся. Викликай фахiвцiв, а я послухаю, менi цiкаво, що вони скажуть.
Нескуба ошелешено поглянув на психолога, знизав плечима, мовляв, не чекав од тебе такого, але нехай буде по-твоєму, i схилився над мiкрофоном внутрiшнього зв'язку. Насамперед запросив астрофiзика Хоупмана, потiм звернувся до Iдерського i, звичайно, до астрономiв. Лойо Майо з'явився iз своїм колегою - сухорлявим Олександром Осиповим, який увесь час насуплював брови. Сам Лойо Майо здавався спокiйним, ледь не байдужим, але по тому, як затремтiли його пальцi, коли вiн брав "чорну фотографiю", Нескуба зрозумiв, що той погамовує свої емоцiї. Але що його хвилює? Чи оте несподiване "вiдкриття", чи обговорення, на яке вони зiбрались?
- Ну, що ж, товаришi, хоча перед нами вiчнiсть, гаяти часу не будемо. Капiтан скупо усмiхнувся i продовжував стриманим, рiвним тоном: - Ви, певно, вже трохи чули про астрономiчну сенсацiю, отож виникла думка обмiркувати її разом. Прошу вас, Лойо Майо, поiнформувати товаришiв докладнiше.
Астроном обвiв присутнiх якимось дивним поглядом, наче побоюючись, чи зрозумiють його, чи, може, сприймуть як маячню. Тремтячими пальцями пiдняв угору фотокартку i сказав:
- Оце портрет нашого Всесвiту, останнiй портрет... Зовнiшнi розмiри всiєї нашої Метагалактики, - Лойо Майо iронiчно скривився,- колишньої нашої Метагалактики - зараз становлять 10-33сантиметра. - Поклав картку на лискучий пластик пульта керування, передихнув. - Мусимо це усвiдомити, прокладаючи дальший маршрут... Коли б я сам одержав такi наслiдки, то подумав би, що збожеволiв. Але ж ми спостерiгали космос разом iз Олександром Осиповим...
Усi присутнi, навiть i Нескуба, слухали iнформацiю Лойо Майо як завороженi. Метагалактика - в елементарнiй часточцi! Мiльярди мiльярдiв зiрок, планет... Незлiченна енергiя, емоцiї, думки, минуле i майбутнє жива, бурхаюча матерiя... Та як усе це може вмiститися у мiкроскопiчному об'ємi?
Нескубина уява, зрештою, здоровий глузд противилися, не сприймали такого парадоксального припущення.
Коли Лойо Майо замовк, усi були такi приголомшенi, що в першi хвилини нiхто не мiг здобутися на слово. Потiм заговорили водночас, i Нескубi довелося пiдвищити голос, закликаючи до порядку.
Бiля комп'ютера умостився Хоупман, маленький такий, зiщулений дiдок, i на екранi побiгло мереживо формул, якi неможливо було заперечити. Аналiтичний розум астрофiзика вражав тонкою логiкою мислення. Формула Всесвiту розросталась, неначе якесь химерне дерево, i її символи-значки, такi нiкчемнi самi по собi, зiбранi в систему, набували фантастичної сили. Вони стискували, спресовували Метагалактику в отой квант простору, який виражається величиною 10-33 сантиметра. Макрокосм у мiкрокосмi, безкiнечне в кiнечному! Хоупман, вказуючи на екран комп'ютера, списаний формулами, нагадав, що такi космологiчнi iдеї були висунутi ще в двадцятому столiттi, що дехто вважав це грою розуму на тему: "Що сталося б, якби було отак..."
- Тепер ми бачимо, що це не розумовi конструкцiї, а сама реальнiсть, втомленим голосом закiнчив астрофiзик.
- Реальнiсть... - тихо повторив Нескуба, розгублено поглядаючи на своїх товаришiв. - А ото що - хiба не реальнiсть? - вказав на зоряне скупчення у лiвому верхньому кутку оглядового екрана. Голос його звучав трохи роздратовано. - Що ж то по-вашому?
Нараз стало тихо-тихо, погляди ковзнули по великому оглядовому екрану та й прикипiли до свiтних цяток. Хоупман знизав плечима:
- То, певне, iнший Всесвiт розкривається перед нами. Космiчний Гольфстрiм виносить нас у новий простiр.
- А що ви на це скажете, Iдерський?
Фiзик трохи помовчав, збираючись з думками.
- Що ж, цi твердження не суперечать теорiї i, як бачимо, пiдтверджуються дiйснiстю. Мусимо перебороти iнерцiю мислення... Свiт незмiрно складнiший, анiж ми уявляли досi, як у розумiннi структури, так i щодо фундаментальних законiв...
Iдерський поворухнувся i... поплив у повiтрi. У тiй же самiй позi наче сидiв на невидимому стiльцi.
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
